Як привчити дитину довше спати вранці


Як привчити дитину довше спати вранці

Д

о середини першого року нічний сон дитини триваліший, ніж раніше, і вона вже не прокидається в такі незручні для батьків досвітні години. Проте батьки не завжди розуміють, як це полегшує їм життя, і схоплюються, варто лише дитині поворухнутися в ліжку. Тим самим вони не дають їй знову заснути, хоча таке бажання їй властиве. Крім того, її позбавляють можливості навчитися гратися самій. Через це батькам доведеться надовго відмовитися від кількох годин ранкового сну, бо до 2-3 років дитина прокидатиметься перед світанком і вимагатиме, щоб з нею гралися.

Любителям поспати вранці можна порадити вставати, як і раніше, за сигналом будильника, а не на поклик дитини. Ставте будильник на 5 хвилин пізніше того часу, коли звичайно прокидається малюк, і через кожні кілька днів додавайте ще по 5 хвилин. Якщо дитина прокинеться до сигналу будильника, вона через деякий час знову засяє або лежатиме тихо, займаючись своїми справами. Хай навіть вона почне крутитися – не поспішайте підходити до неї, дайте їй шанс побути наодинці із собою і заспокоїтися. Зрозуміло, якщо немовля зголодніло і повідомляє вам про це наполегливим криком, вам доведеться підніматися. І все ж таки через місяць знову спробуйте продовжити ранковий сон його і свій.

Після півроку дитина повинна спати у своїй кімнаті. Якщо вам дозволяють житлові умови, кладіть малюка спати в окремій кімнаті відразу після повернення з пологового будинку. Але при цьому ви повинні почути його крик, якщо він прокинеться. До півроку дитина може спати у вашій кімнаті, але потім її варто переселити. Вона вже цілком здатна задовольнятися власним товариством і водночас ще не прив'язалася до свого місця. Якщо зараз не надати їй приміщення, пізніше вона боятиметься самоти і не захоче ніде спати, окрім як з вами. Дитина росте, і чимдалі їм важче буде звикнути до нового місця.

Інша проблема спільного проживання – випадкове спостерігання дитиною за статевим актом дорослих. Незрозумілі їй дії батьків можуть налякати її і завдати психічної травми. Дорослі часом думають, що перебувають у безпеці після того, як дитина заснула, але дитячими психіатрами описано безліч випадків, коли вона спостерігала заняття батьків, а ті навіть не здогадувалися про це.

Буде в дитини окрема кімната чи вона житиме разом із старшими дітьми, більше залежить від матеріальних можливостей батьків. Краще, якщо в дитини буде місце, де вона зможе зберігати особисті речі не боячись, що в них порпатиметься сторонній. Крім того, іноді дитині необхідна самотність. Проживання в одній кімнаті двох дітей не зовсім зручне ще й тому, що вони будитимуть одне одного і внаслідок цього не виспляться обоє.

Не беріть дитину в своє ліжко. У певний період життя дитина відчуває нічні страхи. Вона прокидається і починає або голосно плакати, або біжить у кімнату дорослих по захист. Деякі батьки, жаліючи, кладуть коло себе, і решту ночі вони сплять разом. Незважаючи на очевидну простоту, подібний метод боротьби з нічними кошмарами неприйнятний. Для дитини ліжко батьків поступово стане єдиним безпечним місцем, і відучити її від нього буде важко. Отже, заспокоївши малюка, неодмінно поверніться з ним до його кімнати і покладіть назад у ліжко. Взагалі не існує причин, які б давали підстави для мами класти з собою дитину, навіть якщо тато в цей час у відрядженні.