Кишенькові гроші

Кишенькові гроші

Гарні оцінки в школі не є запорукою фінансового процвітання в дорослому житті. Уміння поводитися з грішми – це абсолютно особливий навик, який, на щастя, успішно піддається тренуванню. Кишенькові гроші – ось найкращий тренажер фінансової самостійності для наших дітей. Тема взаємини дітей і грошей привертає увагу не тільки батьків, але й економістів і психологів. Як, коли і чому діти повинні знайомитися з економічною стороною оточуючого їх світу?

Одні вважали, що ставлення дітей до грошей безпосередньо не пов'язано з тим, були у них кишенькові кошти, чи ні. Інші стверджували, що існує позитивний зв'язок між "купівельними навичками" та наявністю власних грошей у дитини. Згодом до другої думки схилилося більшість голосів.

Скільки грошей отримують діти у західних країнах?

Міжнародний Журнал економічної психології опублікував дослідження британських вчених, присвячені відношенню до кишенькових грошей батьків, які мають дітей різного віку. Триста англійських батьків відповіли на низку запитань про гроші, які видаються своїм дітям.

Результати дослідження показали, що більшість батьків (88%) видають дітям кишенькові гроші строго за планом. Перші особисті гроші (близько півтора долара на тиждень) з’являються у дівчаток і хлопчиків, в середньому, у віці з шести половиною років. Далі між розміром суми і віком дитини існує майже лінійна залежність – 17-річний британський підліток отримував від батьків кілька років тому приблизно 10 доларів на тиждень.

У Німеччині питання про кількість кишенькових грошей у дітей вирішене на законодавчому рівні. Відповідно до припису відомства у справах дітей та молоді, дитині у віці до шести років видається 50 центів на тиждень, 7-річному – 1,5-2 євро, 10-річному – 10-12 євро, а в 13 років – вже 20 євро. П'ятнадцятирічний підліток має отримувати 25-30 євро на тиждень.

Якщо батьки не видають дитині гроші за "державним тарифом", вона може подати на них скаргу. Злісна невиплата кишенькових грошей загрожує батькам штрафом. Втім, ці суми цілком посильні німецьким родинам, адже на дітей у Німеччині видають допомогу.

Як кишенькові гроші залежать від ситуації всередині тієї чи іншої сім'ї?

Як не дивно, діти, яких вирощує один батько, отримують грошей більше, ніж їх однолітки із звичайних, особливо "традиційних", сімей, де працює тільки батько. Якщо ж школяр незадоволений занадто маленькими "виплатами" від батьків, йому краще просити надбавки у матері, а не в батька. Виявляється, матері легше йдуть на фінансові поступки дітям.

У загальному випадку, європейські батьки схвалюють, коли діти збирають гроші, і не вітають, коли їх нащадки беруть гроші в борг або самі дають їх в борг іншим дітям. Батьки, що належать до середнього класу, краще ставляться до поняття "кишенькові гроші", ніж батьки з робітничого класу, і починають привчати дітей до управління особистими фінансами в більш ранньому віці. Цікаво, що в робітничих сім'ях частіше вважається, що хлопчикам треба давати більше кишенькових грошей, ніж дівчаткам.

Менше половини батьків заохочують у своїх дітей грошові пожертви на благодійність. Близько половини дорослих вважають, що за успіхи в навчанні дітям покладаються грошові премії з внутрішньо сімейним тарифом. Ця група батьків починає видавати подібні премії школярам ще в початкових класах.

Припиняти видачу кишенькових грошей дітям європейці планують не раніше, ніж їхні нащадки закінчать отримання освіти і почнуть працювати повний робочий тиждень.

Перейдемо тепер від статистики до практики. Спробуємо запропонувати вашій увазі декілька простих порад про те, як організувати грошовий потік від вас до вашої дитини.

Коли і як видавати дітям кишенькові гроші

- з якого віку давати дитині кишенькові гроші – залежить як від вас, так і від дитини. Однак не завадить з'ясувати, чи є вже кишенькові гроші у приятелів вашого нащадка: діти не люблять сильно відрізнятися один від одного;

- основна причина, по якій варто давати дітям гроші полягає в тому, що дитина повинна навчитися поводитися з грошима. Краще всього, якщо це відбудеться в тому віці, коли ви ще можете якось впливати на ставлення дитини до фінансів;

- кишенькові гроші надають дітям впевненості в собі. Школяр, який може сам прийняти рішення, що йому купити, починає відчувати себе "майже дорослим";

- іноді, щоб купити щось значуще, дитині доводиться чекати, відкладати гроші. Це привчає її до терпіння, а також до планування своїх витрат.

- у деяких сім'ях обходяться без кишенькових грошей у вигляді регулярних виплат. Дітям просто дають гроші, коли вони про це просять.

На що він буде витрачати свої гроші?

Знову-таки це залежить від того, про що ви з дитиною домовитеся. У початковій школі ви можете, наприклад, домовитися, що з кишенькових грошей дитина буде купувати собі, по-перше, що-небудь смачне в шкільному буфеті, по-друге, недорогі сувеніри та ручки в газетному кіоску, по-третє, відкладати частину суми в скарбничку на покупку дорогої іграшки. Якщо ви будете давати гроші з умовою, що школяр витратить їх "на ластик, лінійку і глазурований сирок", це, звичайно, дасть вам відчуття контролю, але навряд чи прищепите дитині відповідальність за свої рішення. Краще спробувати змиритися зі свободою дитини в межах 20 гр., навіть якщо ці гроші будуть витрачені на дурниці з вашої точки зору.

У Європі педагогічний "мейнстрім" вважає, що коли діти збирають гроші – це добре. Батькам подобається всіляко це прагнення заохочувати і стимулювати. Якщо вам ця ідея здається хорошою, ось порада: за кожні накопичені дитиною, приміром, 100 гр., вносити в її скарбничку від себе якусь суму. Це буде додатковим стимулом для дитини.

Взагалі з 10 років, на думку європейців, діти повинні починати знайомство з банківською системою, вчитися розбиратися у видах вкладів, в процентних ставках, і т.д. При цьому більшість батьків дозволяє підліткам заводити власну дебетову карту з 18 років.

Чи позбавляти кишенькових грошей за провини?

На перший погляд, було б природно припиняти видачу кишенькових грошей, якщо дитина погано себе веде і повинна бути покарана. Наприклад, покупку підручників зазвичай беруть на себе батьки. Однак за втрачений підручник можна попросити у дитини компенсацію. Можна запропонувати їй виплатити вартість книги частинами, "у кілька траншів", щоб вона не віддавала одразу все, що у неї є.

А ось повністю позбавляти винуватця грошей, можливо, не найкраще рішення. По-перше, є ймовірність того, що дитина просто розлютиться на вас. По-друге, вона може почати брати гроші в борг у однокласників, або, боронь Боже, спробує взяти гроші з вашого гаманця.

Щастя не в грошах...

А в їх кількості? Загалом, гроші для дітей – добрий навчальний посібник перед дорослим життям. Але не варто переоцінювати вплив фінансового благополуччя на загальну задоволеність життям дитини. Згідно з опитуванням, проведеним серед дітей у віці від 11 до 15 років, підлітки не відчувають себе більш-менш щасливими в залежності від доходу своїх батьків. На щастя не впливають ні розмір кишенькових грошей, ні батьківська зарплата. Що ж потрібно для щастя дітям цього віку? Банально й просто – любляча сім'я з братами і сестрами. Навіть якщо батько втратив роботу, то його дитина-тінейджер, як правило, буває скоріше задоволена, ніж ні, новими можливостями домашнього спілкування.

А от говорити дітям: "Навіщо давати тобі більше грошей, якщо ти від цього не станеш щасливішим?" не слід. Вони не тільки не повірять, а й образяться. Дітям (як і дорослим) зазвичай здається, що якщо у них буде трохи більше власних грошей, то всі проблеми будуть вирішені. Звичайно, проблеми у дітей, на погляд батьків, не дуже серйозні – купити побільше модних речей, щоб зайняти більш високе місце в шкільній ієрархії, – але від того не менш значущі.

Кишенькові гроші у підлітків

Існує загальний закон, за яким підліткам "завжди всього мало". "Мамо, мені потрібно 100 гр., ми з хлопцями домовилися піти сьогодні в Макдоналдс". Дослідники стверджують, що підлітки округлюють суму в більший бік, коли їм потрібні гроші, але при цьому завжди забувають принести решту.

Маркетологи знають, що школярі зазвичай володіють навіть великими сумами на кишенькові витрати, ніж їхні батьки. Не випадково індустрія реклами так серйозно ставиться до просування на ринок "молодіжних" товарів – газованих напоїв, шоколадних батончиків та іншої необов'язкової нісенітниці. Так що перехідний вік у дітей це витратний час для батьків.

Підлітки прагнуть до незалежності. Тому для батьків, поки вони не втратили свій авторитет, важливо встигнути навчити дітей поводитися з грошима. Якщо ваша дитина навчається у старших класах, її особисті гроші можуть включати в себе витрати на розваги. Можливо, ви дозволите їй купувати собі щось з одягу. Звичайно, від першої спроби успіху чекати не доводиться, але колись починати все одно доведеться, чи не так?

Втім, наші слова не так впливають на дітей, як наші вчинки. Якщо ми в присутності дитини перед друзями хвалимося "цим чудовим костюмом від такого-то дизайнера", навряд чи наші заклики до економії будуть мати вагу. Взагалі статистика говорить про те, що саме тип фінансової поведінки батьків (включаючи такі крайнощі, як "марнотрат", "скнара", "шопоголік", "філантроп") визначає ставлення до грошей їх нащадків.

Можна влаштувати дитині "випробувальний місяць". Видайте їй суму, яка повинна покривати витрати на одяг, "підніжний корм", дрібні потреби, транспорт, розваги і мобільник. І запропонуйте самій планувати витрати протягом встановленого терміну. Виділіть спеціальний зошит для обліку покупок. І "відпустіть поводи" на якийсь час. Втім, добре б за чадом впівока доглядати.

Перша зарплата

Гроші, зароблені власною працею, у наших дітей з'являються пізніше, ніж на Заході. Наш старшокласник у вільний від школи час скоріше буде сидіти над підручниками або займатися з репетиторами, ніж розвозити піцу або стригти сусідські газони. Занадто велика в нашій країні "ціна питання" поступлення у ВУЗ з першої спроби. Тому про особисті заробітки старшокласників говорити не будемо, а перейдемо до студентів.

Припустимо, наші діти благополучно подолали іспити до інституту і почали поєднувати навчання з роботою на неповний день. Настав час прийняти рішення, чи буде заробіток дитини грати свою роль у сімейному бюджеті? Чи будемо ми забирати частину грошей "на їжу і квартплату"? Або залишимо всю суму підлітку "на розваги, транспорт і мобільник"?

У будь-якому випадку корисно пам'ятати – це, загалом, не наші, батьківські, гроші. Ці гроші належать нашій дитині. Цілком імовірно, що наше чадо піде і накупить на всю получку сигарет або компакт-дисків (не найгірший варіант), а ми ніяк не зможемо це контролювати. Тут виявляться результати всього попереднього виховання, в поєднанні з підлітковим максималізмом і бунтарським духом. Але ми зробили, що могли і тепер будемо сподіватися, що з часом все стабілізується.