Прадавні традиції купання

Прадавні традиції купання

Водичка-водичка,
умий мені личко,
щоб сміявся роток,
щоб кусався зубок.

В давні часи на Русі народжували дітей у лазнях, ото ж і перше купання дитини відбувалося тоді ж. Баба-повитуха клала новонароджене маля животиком на віник робила йому легенький масаж з ритуальними примовляннями й обливала водою. Ще тиждень після народження дитини баба-повитуха купала маля, додаючи до води різні запашні трави. Для дівчаток у купіль додавали ромашку або калину, щоб рум’яна була, різних квітів, меду, трохи молока, щоб росла гарною. Для купання хлопчиків у воду додавали корінь дев’ясилу для сили, гілочку дуба – щоб ріс міцний, як це оповите містикою могутнє дерево, барвінок додавався для того, щоб життя було довгим, а квіти чорнобривців додавали, щоб хлопчик був чорнобривим. Воду для першої купелі гріли у високих горщиках, щоб дитина росла стрункою, але воді не дозволяли закипіти, інакше, за повір’ям, малюк міг стати сердитим.

Різні трави додавали під час купання дитини впродовж всього першого року життя, вкладаючи в це, здавалось би, просте гігієнічне дійство глибокий зміст, що формувався тисячоліттями. Наприклад, любисток додавали у воду щоб дитину любили, мелісу – щоб вона росла спокійною. Наші мудрі пращури вірили, що не тільки сама трава впливає на дитину, але й час, коли ця трава була зібрана. Так, люди вірили, що трави зібрані на Трійцю, мають не тільки цілющі, а ще й магічні властивості. У настоях із трав, зібраних на свято, купали немовлят, щоб вони росли здоровими й красивими. Іноді ці трави приносили на хрестини, щоб додати до святої купелі.