Ви на Miymalyuk.com.ua - Казки

     


В’юнець-молодець

Казки:Українські народні (В’юнець-молодець)

Чи не розказати вам казочку про в’юнця-молодця? Та й молодець же був, хоч і маленький. Ось слухайте. Ото був собі колись в’юнець-молодець. Та вже сказано: в’юн... У самім багні пробував, бо ні його батько, ані його дід зроду й не випливали на чистовину. Вони увесь вік проялозилися у мулі та в багні. Отож наш в’юнець-молодець, граючись раз, та й просунувся на чистовину та так зрадів!.. Бо він хоч і болотний звірючка, а багно уже і йому наскучило. Аж гульк – а вже й щука тут; пащу роззявила, наче ворота. В’юн круть-верть, туди-сюди – і нікуди втікати! От-от опиниться в щучиних воротях, на її зубищах; та й згине без сповіді!

- 5305

Як звірі хату будували

Казки:Українські народні (Як звірі хату будували)

Обридло волові всю зиму тремтіти на морозі. Не раз він думав собі: «Не хочу я жити в холодній країні; переживу цю зиму, перелітую, і от як тільки птиця почне летіти до вирію, подамся і я до теплого краю»,

Пролетіло літо, як один день, не встиг віл оглянутися, як настала осінь, мокра та холодна. Він гнувся-гнувся в загороді й згадав про теплий край... Настав день, віл піднявся і пішов з двору на городи. Побачили його півень та качка й питаюсь: «Куди ти йдеш?» – «Та тікаю від зими, йду шукати літа». – «І ми підемо з тобою». – «Що ж, ходімо, гуртом веселіше буде».

- 5548

Мудрий Іванко

Казки:Українські народні (Мудрий Іванко)

Раз був, де не був, у тій землі, де уже край світу, один чоловік: бідненький, як церковна миша. А мав трьох синів. Поставні, вродливі, міцні, як дуби, хлопці. А надто Іванко – такий красний і гарний, що з нього лиш радіти, якби був достаток. Але тут злидні, а де злидні, там і краса не тішить.

Так чоловік та його сини жили з дня на день, із року на рік і все чекали, що невдовзі обернеться світ і щастя загляне до їхньої хижки. Але світ не хоче обернутися, а і щастя обходить хижу бідняка стороною.

- 4894

Тхір

Казки:Українські народні (Тхір)

Був собі дід та баба, і унадивсь до них тхір курчат тягати.

Перетаскав усіх, а то прийшов і курочку забрав.

– Піду я, бабо, та вб’ю тхора, – каже дід. Та й пішов. Іде та йде, дивиться, лежить личко.

– Куди ти, діду, йдеш?

- 4901

Казка про Івана-богатиря

Казки:Українські народні (Казка про Івана-богатиря)

Був собі на світі бідний селянин, і мав він двох синів. Один парубок як парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може.

Якось у жнива пішли всі в поле, зостався слабий сам у хаті. Коли це приходить старець із білою бородою і просить чогось напитися.

- 4920

Іванко — цар звірят

Казки:Українські народні (Іванко — цар звірят)

Починається казка з чоловіка і жінки. Чоловік жив у великій радості з жінкою і з своїми дітьми – Іванком та Марійкою. Жили, але недовгий вік мали. Жінка вмерла, породіллею. Чоловік дуже зажурився.

Взяв собі в голову, що він не буде більше женитись. Жив з дітьми самотній, а через десять років прийшла до нього служниця. Вона ходила до нього, як до сусіда. І розрадила його.

А тоді почав він їй казати:

- 4912

Цар лев

Казки:Українські народні (Цар лев)

Зібралися одного разу звірі докупи і почали радитися між собою, кого їм обрати царем, щоб був порядок, щоб мали вони правдивого суддю, якого б усі боялися і слухались. Були там слон, лев, тигр, верблюд, ведмідь, вовк, олень, лисиця, заєць, дикий кабан, зебра, коза, кінь, корова, собака, кішка й інші звірі, які жили тоді на світі; либонь був і осел.

Коли усі зібралися, виступив наперед олень і почав казати:

- 5035

Козел та баран

Казки:Українські народні (Козел та баран)

Був собі чоловік та жінка, мали вони козла й барана.

– Ох, жінко, – каже чоловік, проженемо ми цього барана й козла, а то вони в нас дурно хліб їдять.

– А забирайтесь, козел і баран, собі геть, щоб ви не були в мене і в дворі.

Пошили вони собі торбу та й пішли. Йдуть та й ідуть.

- 4786

Журавель сватає чаплю

Казки:Українські народні (Журавель сватає чаплю)

Жили собі на болоті журавель і чапля. Скучно було журавлю самому жити, а так як не стало йому пари, щоб оженитися з своєю партією, з журавлихою, то й пішов до чаплі посватати її, щоб з нею оженитися. А вона його зганьбила, як прийшов.

– У тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, кормити мене не будеш мати чим, іди геть, ти з довгою шиєю!

- 4819

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат

Казки:Українські народні (Лисичка-сестричка і вовк-панібрат)

Була собі лисичка та зробила хатку і живе. Аж ось настали холоди. Лисичка змерзла та й побігла в село вогню добувати, щоб витопить.

Прибігає до однієї баби та й каже:

– Здорові були, бабусю! Позичте мені вогню, я вам о де лужу.

– Добре, – каже, – лисичко-сестричко. Сідай, погрійся трохи, поки я пиріжечки повибираю з печі.

- 5192