Ви на Miymalyuk.com.ua - Українські народні
Казки:Українські народні (Лисиця і глечик)
Були собі дід та баба. Пішли вони в поле жито жати. І взяли з собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже: – Де б це мені свого глечика поставити? – Постав, стара, під кущем. Баба послухала діда і поставила глечика під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад…
Казки:Українські народні (Іван – мужичий син)
Жив колись у старовину цар з царицею, у них замолоду не було дітей, а при старості родився один син; вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А син і каже: – Поки не дістанете мені такого коня, що жар їсть, полум'я п'є, а як біжить – на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається, – то я женитись не буду. Цар…
Казки:Українські народні (Піддурена ворона)
Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже воно в пір’ячко вбиралося. Ворона зі здобиччю полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбати курча. Побачила лисиця, захотілось їй молоденької курятинки. Підійшла до дерева, обійшла навкруги нього разів зо два і все позирала на ворону, а далі…
Казки:Українські народні (Ворона і рак)
Летіла ворона понад берегом. Дивиться – лізе рак. Вона хап його та й несе, щоб сісти де-небудь поснідати. Бачить рак – непереливки, та й каже: – Люба вороно, знав я і твого батька, і твою матір: що вже за гарні були! – Угу! – ворона йому на те, не роззявляючи дзьоба. – І сестер твоїх знав, – веде своєї рак, – теж преславні були! – Угу! –…
Казки:Українські народні (Хитрий їжак)
Одного разу бігла лисиця до саду і здибала по дорозі їжака: – Добрий день, їжаче! – Доброго здоров’я! – Іди зі мною у виноградник. – Ой страшно, лисичко, бо там господар накладає сильце; можемо попасти у біду. – О, я, – каже, – не боюся, я навчена, то дам собі раду! І пішли. Наїлися вони винограду і вертаються, та й лисичка піймалася у…
Казки:Українські народні (Нещасний Данило)
Був собі нещасний Данило. Де вже він не ходив, де не служив, – усе, що не зробить, так як за водою і піде. Нічого в нього нема. От і найнявся він до чоловіка. Каже: – Посійте мені десятину пшениці, то я вам і послужу рік. Став він служити, стала його пшениця сходити, стала хазяйська в стрілки йти, а його вже в колос, хазяйська в колос, а його…
Казки:Українські народні (Козак Мамарига)
Козак Мамарига служив у багачів двадцять п'ять років, заробив три мідні гроші та пішов у путь-дорогу, куди очі світять. Іде він дорогою, іде, зустрічає парубка. – Добридень, парубче! – каже. – День добрий і вам! – відповідає той. – А хто ви такий є? – Я козак Мамарига, служив у багачів двадцять п'ять років, заробив три мідні гроші та й іду,…
Казки:Українські народні (Як гадюка і чоловік судилися)
Був собі один бідний чоловік. Мав п’ятеро дітей і одну козу. Одного разу діти козу повели на пашу, а коза загубилася. Плачуть за козою діти, плаче жінка бо чим нагодує дітей? Яка не була коза, а молочка дітям завжди давала. Що мав чинити чоловік? Пішов по світу козу шукати. Іде, іде... Та знайти козу не може. Йшов уже й гущавинами, йшов лісами.…
Казки:Українські народні (Півник)
Були собі дід та баба, а в них були жорна і півник; от баба молола муку, млинці пекла і курей годувала. От раз прийшов пан якийсь і каже дідові (а півник усе це слухає): – Позич мені жорна. Дід не хоче й баба не хоче. От вони йому й не позичили жорен. Пан узяв, прийшов уночі і вкрав ті жорна. Коли були жорна, то й млинці були, півник ситий був, а…
Казки:Українські народні (Сніжниця)
Були собі дід та баба бездітні. От прийшла холодна зима. Діти гралися, баби качали зі снігу. Дід і каже бабі: – Ходімо й ми, скотимо снігову бабу собі. А баба й каже: – Ну ходімо! Чи бабу, чи дитину скотимо. Пішли й давай дитину котити. Скотили й зробили дитині ніжки й ручки, голову, вуха, рот – усе поробили. І як зліпили всю дитину, стала…