Ви на Miymalyuk.com.ua - Казки

     


Лисичка-сестричка

Казки:Українські народні (Лисичка-сестричка)

Вкрала собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от застала її ніч. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась та й каже:

– Добривечір, люди добрі!

– Добрий вечір!

– Пустіть переночувати!

- 4841

Як чоловік та ведмідь хазяйнували

Казки:Українські народні (Як чоловік та ведмідь хазяйнували)

Було це дуже давно. Жив собі бідний чоловік, мав жінку і повну хату дітей. Та діти ще нічого не вміли робити.

Біда і нужда в хаті росте, голод дітвору гне і мучить. Не знає чоловік, за що йому й взятися. Літом іде він до лісу рубати дрова, щоб заробити копійку. Але ж з того заробітку утримувати велику родину дуже важко. Не має чоловік землі, щоб наорати, насіяти, бо ж клаптик у нього такий малий, що на ньому тільки хатина його й стоїть.

Біднякова хата недалеко від лісу. Як тільки зима настає, бере чоловік санки і йде по дрова.

- 4855

Чабанець

Казки:Українські народні (Чабанець)

Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав. От раз і впав йому з неба камінь, – у вісім пудів. То він було усе грається тим каменем; оце причепить до батога та як кине угору, а сам спати ляже на цілий день; прокинеться – аж ось і камінь летить, та як упаде, то так було у землю і вгрузне. А то візьме покине серед степу сіряк, тим каменем навалить, то хай там три чоловіки, або й більш, а не візьмуть. Мати було його лає:

- 4822

Сірко

Казки:Українські народні (Сірко)

Був собі в одного чоловіка пес Сірко — дуже старий. Узяв хазяїн та й прогнав його од себе. Никає Сірко по полю, і так же йому гірко!

– Скільки років хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка жаліє і з двору прогнав.

Ходить він так, думає; коли це приходить до нього вовк та й питає:

- 4871

Казка про Лугая

Казки:Українські народні (Казка про Лугая)

Колись у далеку давнину жили собі чоловік та жінка. У них був син, що дуже любив битися. Через це в їхній хаті завжди була сварка.

Якось було приходить до них одна баба та й каже:

– Ваш хлопець сильно бився з моїм сином. Зробіть щось з ним, покарайте його.

Тато тут же прогнав хлопця. А мама збоку й каже:

– Аби ти, сину, так бився, як Лугай у полі.

- 4906

Лисиця та рак

Казки:Українські народні (Лисиця та рак)

Біжить якось лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться – рак виліз з води на камінь та клешні точить, щоб вони гостріші були.

– Здоровенький був, раче! З тим днем, що сьогодні! Це ти, мабуть, до косовиці готуєшся, що клешні об камінь гостриш?

Поздоровкався і рак та й каже:

- 4858

Іван-побиван

Казки:Українські народні (Іван-побиван)

Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх, зостався один тільки дід.

– Ну, – каже змій, – завтра поснідаю.

А через ту слободу та йшов один бідний хлопець, та й проситься ночувати.

– А хіба тобі життя надокучило? – питає його дід.

- 4916

Як миша віддячила левові

Казки:Українські народні (Як миша віддячила левові)

Дрімав собі лев спокійно під деревом в лісі. Нараз підбігла миша і побігла по нім.

Проснувся лев і рикнув із злості, що його розбудила миша, зловив він її в свої великі лапи і держить.

– Як ти сміла мене будити? – гукнув громовим голосом на перелякану мишу. – Заплатиш мені за те життям своїм!

- 4874

Вовчок-товчок

Казки:Українські народні (Вовчок-товчок)

Той вовчок не звався ще «товчок», був чемним звірятком, доки не побачив довколишній світ. А потому? Ось як то було. Якось стара вовчиця пішла в ліс подивитися, чи гарно ростуть зайчики. А дітям наказала, щоб тихо сиділи в норі. Вовчок-товчок залишився дома з маленькими сестричками. Полежав на постелі із сухого листя, погрався із сестричками, а що не мав іншої роботи – помаленьку поліз із нори. Перед ним відкрився світ, якого він ще не бачив: темні бори, сині гори і золоте сонце. Що за чудо!...

- 4861

Вовк під вікном

Казки:Українські народні (Вовк під вікном)

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село. Куди не поткнеться, скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна й слухає. А в цю пору в хатині дитина репетувала й вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла заподіяти, дитина не переставала плакати. Баба тоді почала дитину лякати, щоб вона од страху утихомирилась:

- 4789