Ви на Miymalyuk.com.ua - Зелений світ

Біб-бобище

(Т. Коломієць)

Жив у торбі на стіні,
На самісінькому дні
Біб-бобище,
Мідяний лобище.
Потім з чашки воду пив,
Білий пагінець пустив,
У пухку ріллю упав –
Стебельцем зеленим став.
Колихав рясні квітки,
Пов'язав тугі стручки.
Недарма його садив –
Сто бобів мені родив
Біб-бобище,
Мідяний лобище.

Чубатий сонях

(В. Бойченко)

Сонях виріс на осонні
Вільно та розлого.
Одягнув чубатий сонях
Бриля золотого.

Вийшла осінь із діброви –
Сонях похилився.
Бриль за обрій вечоровий
Сонцем покотився.

Дідусем стоїть вусатим
Соняшник осінній.
Хлопчакам-горобенятам
Роздає насіння.

Барвінок

(В. Паронова)

Зелене листя,
Зелений килим
Зима сховала
Під снігом білим. За ним дивилася,
Доглядала,
Весні-красуні
Подарувала. Весна з любов'ю
Прийняла килим,
В струмках співучих
Його омила І на галяві
Його прослала,
Барвінком синім
Позаквітчала.

Чорнобривці

(В. Паронова)

Чорні брови, карі очі –
І хлопчачі, і дівочі.
Посадила чорнобривці
Під віконечком світлиці. Доброзичливі, терплячі,
За любов і ласку вдячні,
Сонечка набрались квіти,
Розрослися пишним цвітом. Пережили літню спеку,
До морозу недалеко,
А вони веселі, жваві,
Чорнобривці кучеряві. Мої милі чорнобривці,
Щирі, добрі українці,
Зичу щастя вам, любові,
Чорнобривці чорноброві.

Глід

(Г. Храпач)

Край дороги дід, дід,
Бородатий глід, глід.
В діда ягоди червоні.
Ми підставили долоні,
Ще й подолки раз, раз:
- Пригощайте нас, нас!
Глід сміється бородатий:
- І самі могли б нарвати.

Бузок

(К. Перелісна)

Один бузок ось під вікном,
А другий біля ґанку,
Один синенький, а отой
Біленький, як сметанка.

Обидва ніжні, запашні,
Аж дух ваш забиває.
І кожна гілка, як букет,
Із листя виглядає.

Шипшинові ліхтарі

(В. Заєць)

Посвітлішало в гаях:
Вся шипшина в ліхтарях.
Прилетіли снігурі,
Кажуть: - Наші ліхтарі!
Прилетіли горобці,
Кажуть: - Наші ліхтарці!
Прилетіли шишкарики,
Кажуть: - Наші ліхтарики!
А шипшина мирить їх: -
Ці ліхтарики – для всіх!

Хризантема

(А. Костецький)

Хризантема тайну знає –
Аж під осінь зацвітає,
Щоб її красою ми
Милувались до зими.

Водяна красуня

(Н. Забіла)

Глянь, яка красунечка
Посеред ріки
Розпустила весело
Білі пелюстки.
А над нею сонечко
Й синява ясна,
Пурхають метелики
Білі, як вона.
Може, із метеликом
Високо в блакить
Теж злетіти хочеться –
Та не полетить!
Бо її не випустить
Чорна глибина!
Бо вона прив'язана
Коренем до дна...

Пошив би я шапку

(П. Ребро)

Кульбаби, кульбабки
На ніжках тонких!
Пошив би я шапку
З кульбабок м'яких. Яка буде шапка?
Тепленька, легка,
Мов заяча лапка,
Біленька, пухка! Ще в кого є шапка
Така, як моя?
В цій шапці зимою
Гулятиму я. Та поки про шапку
Я вам говорив,
На білі кульбабки
Вітрець налетів. Дмухнув – і кульбабки
Розніс, розметав...
Пошив би я шапку,
Та вітер не дав.

Мак

(В. Паронова)

Летіла жар-птиця
Над полем пшениці,
Зронила пір'їну
З небес на долину.
Пір'їна упала
І квіткою стала.
Під сонцем, під вітром
Кохається цвітом
Червоно-вогнистим
У золоті чистім.

Нагідка

(Т. Коломієць)

Що ромашки – білявенькі,
Чорнобривці – чорнявенькі,
А в нагідки така біда,
Така біда – коса руда.
Стоїть вона, сиротина,
Одним-одна коло тину.
А ромашки дивуються,
Чорнобривці чудуються:
- Звідкіля ти, гарнесенька,
Наче сонце, яснесенька?