Яндекс.Метрика
   

Ви на Miymalyuk.com.ua - Всячина

     


Про козацтво


(Український народ)

Без гетьмана військо гине.

Береженого Бог береже, а козака – шабля.

Бог не без милості, козак не без долі (щастя).

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Де байрак, там і козак.

Де два козаки, там три гетьмани.

Де козак, там і слава.

Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки - нема ні хліба, ні табаки.

За наше жито та ще нас бито.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак з Дону – козак зроду.

Козак не боїться ні тучі, ні грому.

Козак оженився, наче упився.

Козак хороший, та нема грошей.

Козак у дорозі, а надія в Бозі.

Козаки, як діти: хоч багато - поїдять, хоч трохи - наїдяться.

Козакові воєвода – велика невгода.

Козацькому роду нема переводу.

Місяць - козаче сонце.

На козаку й рогожа пригожа.

Не так тії пани, як підпанки.

Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не усе ж то козак, що списа має.

От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.

Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

«Пугу! Пугу!» - «Козак з Лугу»

Січ - мати, а Великий Луг - батько.

Скажи, враже, як пан каже.

Сніп з бородою, а козак з молодою.

Степ та воля - козацька доля.

Терпи козаче, отаманом будеш.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Три пани, два отамани, а один підданий.

Хіба ж дуща моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хліб та вода – то козацька їда.

Хоч і спина гола, аби своя воля.

Хто любить піч, тому ворог Січ.

«Чим грішен?» - «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» - «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).

Чоловік без волі, як кінь на припоні.

Щирий козак ззаду не нападає.

Що нам холод, коли козак молод!

Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.


Додано: 2012-05-01

Про родину


(Український народ)

Нема кращого друга, як вірна супруга.

Без вірного друга великая туга.

У кого жінка не вмирала, у того горя не бувало.

Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.

Мені батько не рідня, мені мати не рідня, мені теща родина - мені жінку родила.

Як люба дружина, то люба й в ряднині.

Хоч нема що з'їсти, аби було з ким сісти.

Нащо й клад, коли в сім'ї лад.

Живуть між собою, як голубів пара.

Три друга: батько, мати та вірна жінка.

Чоловік та жінка - одна спілка.

Мовчок: розбив тато горщок, а мати два, та ніхто не зна!

З добрим подружжям і горе розгорюєш.

Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!

Жона держить дом за три угли, а муж за четвертий.

Іван плахту носить, а Настя булаву.

Гарна пава пером, а жінка норовом.

Добра жінка мужові своєму вінець, а зла - кінець.

Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.

Від сердитої жінки постарієш, а від доброї - помолодієш.

Від огня, води і злої жони - боже борони!

Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.

Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втокмачить.

Жінка не черевик - з ноги не скинеш.

І в лиху годину не кидай дружину!

Хоч ох, та вдвох!

Куди голка - туди й нитка, куди чоловік- туди й жінка.

Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.

Як чоловік жінку не любить, то й добра лихою буде.

Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш.

Той сам себе губить, що чужую жону любить.

Сім'я міцна - горе плаче!

За молодим жити весело, а за старим - затишно.

Біда - як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка - як калина!

Драний кожух - не одежа, чужий чоловік - не надежа.

Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!

Як була я дівочкою - до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею - перестали ходить і з водицею.

Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона.

В дівках сиділа - плакала, заміж пішла - вити стала.

Гарна дівицею, гарна й молодицею.

Як гарна молодиця, то гарно й подивиться.

На красивого чоловіка дивитись гарно, а з умним жити легко.

На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.

Де красна молодиця, там ясна світлиця.

Як сорочка біла, то й жінка мила.

Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.

Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.

Жона - княгиня, а хата не метена!

Вчи жінку без дітей, а дітей без людей.

За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим - молодіє.

Коли п'яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.

Рідня до півдня, а як сонце зайде - і сам чорт не найде!

Доки не поберуться - любляться, а поберуться - чубляться.

Пий пиво - та не лий, люби жінку - та не бий!

На зло моїй жінці - нехай мене б'ють.

Стара не покине, молодих сам не хочу.

Поспішився - оженився і в біду зразу ввалився!

Не мав лиха, так оженився.

Оженився, як на льоду обломився.

Ішов, ішов дорогою - та і в яму впав, любив, любив хорошую - та й плюгаву взяв.

Як оженився, так зажурився: треба горшка, миски і колиски.

Пий сама, мила, коли таке заварила!

Де муж старий, а жінка молода, там рідка згода.

Як жениться - то мостом стелиться, а як ожениться - то кісткою в грудях стає.

Оженивсь - перемісивсь.

В людях Ілля, а вдома свиня.

Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу!

Мати однією рукою б'є, а другою гладить.

Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.

Нашій мамці гарно й в дранці.

В кого ненька, в того й голівка гладенька.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

Біля рідної матки добре дитятку.

Росте, як утя на воді.

Росте, як на дріжджах.

Як не стане - то батько достане, як не буде - то мама добуде.

Що мати навчить, то й батько не перевчить.

Батькова лайка дужча за материну бійку.

Вся сім'я вмісті - так і душа на місці.

Малі діточки - що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку!

Діти - як квіти: поливай, то ростимуть.

Всякій матері свої діти милі.

Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька.

І сова хвалить свої діти.

Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

Дітки плачуть, а у матері серце болить.

У дитини заболить пальчик, а у матері серце.

Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити!

Як грибочки, ростіть, діточки!

Горе з дітьми, горе й без дітей.

Хата з дітьми - базар, а без них - кладовище.

Соловей співа, поки дітей нема.

Один син - не син, два сини - півсина, три сини - ото тільки син!

Сім синів годую, всім і щастя готую!

"Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?"-"Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!"

Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.

Сім дочок - свій таночок.

Сім дочок - свої вечорниці.

У кого дочок сім - то й щастя всім, а у мене одна - та й щастя нема.

Дочка - як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.

Син дивиться в хату, а дочка кричить: "Пусти, тату!"

Густа каша дітей не розгонить.

Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.

Не доспи, не доїж, а дитину потіш!

Де багацько няньок, там дитя каліка.

У семи няньок дитина без носа.

Де багато баб, там дитя не в лад.

Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

Малі діти - малий клопіт, а підростуть - буде великий.

Більшають діти - більшають і клопоти.

Від малих дітей болить голова, а від великих - серце.

Великі діти - великі й турботи.

Мала дитина - не виспишся, більша дитина - не наїсишся, велика дитина - не уберешся.

Умієш дітей родить - умій же їх і вчить!

Не збирай синові худоби - збери йому розум.

Любо й неньці, як дитина в честі.

Нагинай гілляку, доки молода.

Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!

Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

Молоде на всі сторони гнеться.

Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!

Виховав дитину в добру годину.

Учи дітей не страшкою, а ласкою.

Потурай малому, то як виросте - буде тебе на старості бити.

Хто дітям потаче, той сам плаче.

Каже дитина, що бита, а не хвалиться, за що.

Лінивий ученик плачучи до школи йде.

Гарна мазана паляниця, а не дитина.

Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.

Батько-рибалка, то й діти в воду дивляться.

Від одної матки, та не одні дітки. В одній руці та й не однакові пальці.

Одна мати родить, та не один розум дає.

Добрі Діти доброго слова послухають, а лихі - й дрючка не бояться.

Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п'ятий каганець - такий Грицько поганець!

Не та мати, що родила, а та, що вигодувала!

Батько не той, що породив, а той, що спорядив.

Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.

Горе тому, в кого нема порядку в дому!

Діти, діти, добре з вами літом, а зимувати - горювати!

Дядько - не батько, а тітка - не мати.

Не навчив батько - не навчить і дядько.

Брат - то не батько, сестра - то не мати.

На батька надійся, а сам не поганься.

Розумна дитина в батьковій свитині.

Батьків хліб не навчить, як треба жить.

Своя хата - своя стріха; свій батечко - своя втіха!

Своя хата не ворог, - коли прийдеш, то прийме.

Поки маленькі - то й рідненькі, побільшали - погіршали, а оженилися - сказилися.

Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.

Вразливе слово від дітей - гірш за болячку, бо не гоїться.

Свекор і свекруха одного духа.

Свекор - не рідний батько!

Рідна мати і б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками.

Свекруха - уїдлива муха.

Брехлива свекруха невістці не вірить.

Кішку б'ють, а невістку докоряють.

Цап - не скотина, зять - не людина, а невістка - чужа кістка.

Вона в хаті замість помела. (Невістка.)

"Хто води принесе?"-"Невістка".-"Хто обід зварить?"-"Невістка".-"Хто піде у жнива?"- "Невістка". - "Кого б'ють?" - "Невістку". - "А за що?" - "За те, що вона невістка".

"Хто винен?" - "Невістка!" - "Так її вдома нема!" - "Та он її плахта на жердці висить!"

Дві невістки в хаті - два коти в мішку.

Невісток багато, а хата не метена.

Син, як син, та синиха лиха.

По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.

З сином сварися - за стіл берися, а з зятем сварися - за двері берися.

Хочеш зятечка придбати - мусиш з хати утікати.

З сином позмагався - то й на печі зостався, а з зятем позмагався - то й з хати вибирайся.

Зять любить взять, а шурин - очі жмурить, та не хоче дать.

Зять любить взять - тесть любить честь.

Бійся тестя багатого, як чорта рогатого!

Тещиного язика аршином не зміряєш.

Так м'яко спать, неначе теща постелила!

Хома не без ума: не б'є жінки, та тещу.

Зовиця, як синиця,- усе хвостом вертить.

Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або мі разу не їв.

Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.

Рід великий, а пообідать ніде.

Поки рідня одвіда, то сусіда пообіда.

Ждала баба внукового книша, та вилізла й душа!

Своїх багато, а як приишлось топитися, то ні за кого й вхопитися.

Не трать ходу до поганого роду.

Як батька покинеш, то й сам загинеш.

Шануй батька й неньку - буде тобі скрізь гладенько.

До свого роду хоч через воду.

Найдорожча пісня - з якою мати колисала.


Додано: 2012-05-01

Про правду та кривду


(Український народ)

Гість – як невільник: де посадять, там і сидить.

На ласий кусок найдеться куток.

Правда в постолах, а кривда в чоботях.

Пани правдою кепкують, тому в світі й панують.

Хто побреше, той на плечах понесе, а хто правду повість, той і не попоїсть.

Як будеш з правдою кохатися, то не будеш і паном зватися.

Пани в світі блукаються, то з правдою не знаються.

Там, де великі вікна, - багато світла, а мало правди.

Стільки правди, як у решеті води.

Панська правда всюди однакова: на мужицькому горбі.

Пани правди не скажуть, а розумному рот зав’яжуть.

Мужича правда колюча, а панська на всі боки гнуча.

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.

Багачева правда гірше брехні.

Пан не любить правди, як пес мила.

Правда очі коле!

Була колись правда та іржава.

Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.

Правду поховаєш, та і сам з ями не вилізеш.

Не шукай правди в других, коли в тебе її нема.

Велике діло гроші, а ще більше – правда.

Правда ясніша від сонця, та й її з свічкою шукають!

Біда на світі, коли нема правди!

Правда – край порога, а неправда біля столу.

Правда та кривда – як вогонь та вода.

Правда втопилась, а кривда наверх сплила.

Правда на дні моря спочиває.

Правда світліша сонця!

Правди не сховаєш!

Ніде правди діти.

Топчи правду в калюжу, а вона все чиста буде.

Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.

Правда і в огні не горить і в воді не тоне!

Правда і в морі не втоне!

Правда, як олива, - наверх вийде.

Хоч чоловік убогий, та слово його чисте!

Хоч голий, та правий.

Хоч у кишені ні копійки, зате душа, як дзеркало!

Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.

Правда, як гостра коса.

Правда суду не боїться.

Що правда, то не гріх.

По правді живи, по правді й умреш!

По правді роби, по правді й буде!

По правді роби - доброго кінця сподівайся!

Хліб-сіль їж, а правду ріж!

Хто сумління не має, той правди не знає.

Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.

Правда кривду переважить!

Кривда людська боком вилізе!

Той дає раду, хто знає правду.

Добра та рада, де щирая правда.

Щирая правда всюди куток найде.

Єдність і братерство – велика сила.

Єднання – найкраща спілка.

Громада – великий чоловік.

Що громада забажає, того й пан не поламає.

Громада як тільки плюне – війта затопить.

Не той господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить.

Горда душа в убогім тілі.

Життя не має ціни, а воля дорожча за життя.

Голота не боїться ні грому, ні тучі.

Не лякай щуки морем, а бідного горем.

Хто стає вівцею, того вовк з’їсть.

Дожидай долі, не матимеш і льолі.

Журбою поля не перейдеш.

Журбою горя не здолаєш.

Журба сорочки не дасть.

Як ти смутишся, вороги тішаться.

Сльозами горю не поможеш.

Плачем лиха не виплачеш.

Нехай ті плачуть, що нам зле зичать.

Козак з біди не заплаче.

Козак журби не знає.

На козаку і рогожа пригожа.

Плачеш, плачеш та й ухнеш.

Куди козака доля не закине – все буде козак.

Не потурай журбі – вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю.

Лихо збудеш – всю журбу забудеш.

Нужда мовчати не вміє.

Нужда камінь довбе.

Нужда закон ломить.

Нужда законів не знає, а через них шагає.

Пан мучить – біда учить.

Горе гострить розум.

Біда ум родить.

Біда і помучить, і мудрості научить.

Кому біда докучить, той ся розуму научить.

Бодай ніхто не діждав, щоб пан нами керував.

Горбом, брате, лиха не вб’єш.

Не шукай долі, а шукай волі.

Чоловік без волі, що кінь на припоні.

У неволі ніщо не мило.

Аби на волю – знайдемо долю.

Ой вороги, щоб ви погибли до ноги!

Хто ся боре, тому не горе.

Нема меча гострішого над хлопа сильнішого.

Пана в ребро – людям добро.

На всяку гадину є своя рогатина.

Не бити гадюки – то не взяти її в руки.

Не все котові масляна – буде й великий піст.

Ніж у вовка милості просити, краще його відразу вбити.

Ловить вовк, ловить, а як вовка спіймають – шкуру здеруть.

Бере, бере вовк, та й вовка візмуть.

На чужий труд ласий не будь.

Одділються вовкові кобилячі слізки!

Щоб лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.

Не так воно робиться, як панам хочеться.

Слухай, як пан каже, а роби, як сам знаєш.

Ось тобі хомут і дуга, бо я вже більш не слуга.

Нехай наше лихо скаче.

За праве діло стій сміло.

За добру справу варто добре постояти.

На те й лихо, щоб з ним битись.

Око за око, зуб за зуб.

Погане дерево не зрубуй, а викорчуй.

Собаці – собача й смерть.

Катюзі по заслузі.

Наша пісня – панам горе.

Сам у неволі, а мрії на волі.

Хто надію стратить, той жити не вартий.

Щастя скоро покидає, а надія – ніколи!

Діждемо пори, що й панів скинемо згори!

Що буде, то буде, а козак панщини робить не буде!

Наші лати переходять панські шати.

Коли не вмер в пелюшках, то в ряднині не загину.

Аби живі, а що голі – то нічого: колись наша візьме.

Хоч на три дні перед смертю волі побачить – і то полегшає!

Не завше горе на плечах сидить – прийде час, що й звалиться.

Діждемо пори, що й ми вилізем з нори.

Колись і на моїм подвір’ї буде худоба!

Колись і перед моїм вікном сонечко зійде!

І в наше віконце загляне сонце!

Буде й на нашій вулиці свято!


Додано: 2012-05-01

Про здоров'я


(Український народ)

Здоров’я всьому голова.

Найбільше багатство – здоров’я.

В здоровому тілі – здоровий дух.

Здоровий, як хрін.

Здорова, як вода.

Веселий сміх – здоров’я.

Молодого кров гріє.

Світ великий – було б здоров’я.

Загоїться, поки весілля скоїться.

Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.

Добрі жорна все перемелють.

На добрий камінь що не дай, то змеле.

Хоч мале, та вузлувате.

Поганому животу і пироги вадять.

На плохенький животик і мед не йде в ротик.

Коли немає сили, то й світ не милий.

Пар кісток не ломить.

Здоров’я маємо – не дбаємо, а погубивши – плачемо.

Держи голову в холоді, а ноги в теплі – будеш жити вік на землі.

У ворожки лікуватись – без здоров’я остатись.

Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.

Ворожка – на той світ дорожка.

Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.

Не смерть страшна, а недуга.

Де болить – там і торкаєш кожну мить.

Перейшов на ліки – пропав навіки!

Хвороба нікого не красить.

Біль без язика, але каже, де болить.

Болить бік дев’ятий рік, та й досі до болю не привик!

Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.

Капуста гарна, та качан гнилий.

Верба товста, та всередині пуста.

Великий дуб, та дуплинастий, а маленький – та натоптаний.

Скрипливе дерево довго живе.

Скрипливе дерево здорове перестоїть.

Скрипуче колесо довше ходить.

Молодість – буйність, а старість не радість.

Золотий час – юнацькі літа!

Двічі молодим не бути.

Літа пливуть, як вода!

Запізнайте світа, поки служать літа!

Рожа червона, та й та блідніє.

На свіжий цвіт і бджола сідає, а зів’ялий обминає.

Нове ситечко на кілочку, а як пристаріється – садять квочку.

Проти віку нема ліку.

Був кінь, та з’їздився.

Старий багато знає, а ще більше забув.

Забув віл, як телям був.

Старий хоче спати, а молодий гуляти.

Старому подушечки, а молодому іграшечки.

Старе – як мале: що побачить, того й просить.

Їв би паляниці, та зубів нема.

Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.

Старий кіт, а масло любить.

Добрі ті зуби, та кисіль їдять.

Кисіль зубів не псує.

Не по зубах мені ці горішки.

Як молодим був, так сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю.

Старому та слабому годи завше, як малому.

Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.

Старому від хати вже нікуди шкандибати!

Старому піч – як малому колиска.

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!

Саме варило бабу постарило.

Пішли мої літа, як вітер круг світа.

Пройшов вік, як батогом хляснув!

Старій бабі і на печі ухаби.

Не буде баба дівкою.

І чорт на старість в монахи пішов!

Згадала баба дівич – вечір.

Старість то старість, а без віжок не вдержиш.

Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.

Був колись горіх, та звівся на сміх.

Старий, як світ.

І не мірошникує, а голова борошном припала.

Старість іде і хвороби веде.

Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.

Старість – не радість, горб – не користь.

Старість – не радість, а смерть – не весілля.

Старість не радість, а вмирати не хочеться.

Одної смерті не минеш, а двох не буде.

Смерть одна, а хвороб багато.

Смерть та родини не ждуть доброї години.

Смерть вістки не посилає.

Смерть не за горами, а за плечима.

Пішов на дно раків ловить!

Не довго вже йому ряст топтати!

Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.

Перед смертю не нажитися.

Уже я поправлюсь, мабуть, попові в калитку.

Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.

Горе тому, що земля на йому!

Мертвого з гробу не вертають.

З могили і калачем не виманиш!

Краще годувати, як поминати.

Боятися смерті – на світі не жити!

Смерть боїться того, хто з нею бореться.


Додано: 2012-05-01

Про дружбу


(Український народ)

Для приятеля нового не пускайся старого.

Скажи мені, хто твій товариш, - тоді я скажу хто ти.

З ким поведешся, того й наберешся.

З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

З добрими людьми завжди згоди можна дійти.

Хто до кого пристає, таким і стає.

Лихий доброго псує.

Вірний приятель – то найбільший скарб.

В пригоді признавай приятеля.

Друга шукай, а найдеш – тримай.

Приятелева вода краща ворогового меду.

Поміч у свій час – як дощ у засуху.

Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять.

Біля сухого дерева й сире горить.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

Друзі пізнаються в біді.

Давніх друзів забувають, а при горі вспоминають.

Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.

З добрим дружись, а лихих стережись.

Чим багаті, тим і раді.

Набралося гостей з усіх волостей.

Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати, - хоч зимуй!

Що хата має, тим і приймає.

Сідайте, хай ноги для дороги!

Біда людей єдна.

Сніп без перевесла – солома.

Одна доля, одне лихо людей докупи зводить.

Одна бджола мало меду наносить.

Одним пальцем і голки не вдержиш.

Хто сам у злиднях плаче, той і других недолю бачить.

Один за всіх – всі за одного!

Гуртом і батька легко бить.

Гуртом можна й море загатити.

В гурті й каша їсться.

В гурті й смерть не страшна.

Дружній череді вовк не страшний.

Берись дружно – не буде сутужно.

Не буде добра, як між своїми вражда.

Згода будує, а не згода руйнує.

Не в багатстві сила, а в чорних руках.


Додано: 2012-05-01

Про працю


(Український народ)

Бджола мала, а й та працює.

Без діла жить — тільки небо коптить.

Без діла слабіє сила.

Без охоти нема роботи.

Без роботи день роком стає.

Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

Без труда нема плода.

Будеш трудиться — будеш кормиться.

Губами говори, а руками роби!

Де руки й охота, там скора робота.

Для нашого Федота не страшна робота.

Діло майстра величає!

Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

Добре роби — добре й буде!

Добрий початок — половина діла.

Добра пряха на скіпку напряде.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

За один раз не зітнеш дерева враз.

Заклопотався, як квочка коло курчат.

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Кожна пташка своїм дзьобиком живе.

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

Коли почав орати, то у сопілку не грати!

Лежачого хліба ніде нема.

Маленька праця краща за велике безділля.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

На охочого робочого діло найдеться.

Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Не дивись на чоловіка, а на його діло.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

Не сокира теше, а чоловік.

Недаром говориться, що діло майстра боїться.

Печені голуби не летять до губи.

Під лежачий камінь вода не тече.

Поки не упріти, доти не уміти.

По роботі пізнати майстра.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Працює, як чорний віл.

Працюй, як коняка, а їж, як собака.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.

Рання пташка росу оббиває.

Роби до поту, а їж в охоту!

Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

Старається, як мурашка.

Того руки не болять, що уміють.

Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.

Труд чоловіка кормить.

Трудова копійка годує довіку.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Хто багато робив, той і багато знає.

Хто в роботі, той і в турботі.

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

Хто робить кревно, той ходить певно.

Хто що вміє, то і діє.

Хто що знає, тим і хліб заробляє.

Чесне діло роби сміло!

Щира праця мозолева.

Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Як дбаєш, так і маєш.

Як ручки зароблять, так ніжки сходять.


Додано: 2012-05-01

Про кохання


(Український народ)

Болить серденько, та плакать соромненько!

В неї брови до любові, а устоньки до розмови.

Волос сивіє, а голова шаліє.

Вона за ним сохне, а він і не охне.

Гарна дівка, як маківка.

Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.

Дай серцю волю - заведе в неволю.

Дівчина, як квіточка, - з нею рай, а чужої молодиці не займай!

Дівчина, як тінь: ти за нею - вона від тебе, ти від неї - вона за тобою.

Дівчина - як у лузі калина.

До любої небоги нема далекої дороги.

Душа душу чує, а серце серцю вість подає.

З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.

Закохався, як чорт в суху вербу.

Їж з голоду, а люби змолоду.

Кого кохає, за тим і зітхає.

Коли любиш - люби дуже, а не любиш - не жартуй же!

Коли любиш - так женись, а не любиш - відступись!

Кому - як мара, йому - як зоря.

Краснеє личко - серцю непокій.

Кров не вода, а серце не камінь.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.

Любиш - люби, а не любиш - не води.

Люблю свою любку, як голуб голубку!

Любов - не пожежа, займеться - не згасиш.

Любов сильніше смерті.

Любов, як перстень, не має кінця.

На любов і смак товариш не всяк.

Не кожна ж Ганна й гарна!

Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!

Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!

Нужда в вікно, а любов у двері.

Не вповала на худобу, а вповала на уроду.

Не втаїться кохання, як у мішку шило.

Полюби нас так, а з грішми - то в'язне й дяк.

Різні по вдачі - міцні на любов.

Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.

Серце ні на що не вважає - свою волю має.

Силою не буть милою.

Старого любить - тільки дні губить.

Старої любові й іржа не їсть.

Сухар з водою, аби, серце, з тобою.

Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.

Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.

Так любить, як порох у оці.

Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.

У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.

У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.

Хороша, хоч води з лиця напийся.

Хороший, як Микитина свита навиворіт.

Хоч у курені, аби до серця мені.

Хоч борщ без сала, аби душа пристала.

Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!

Хто любить ревне, жаліє певне!

Хто любить, той того й голубить.

Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить.

Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!

Як гляне - серце в'яне.

Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!

Як не бачу - душа мре, а побачу - з душі пре.

Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!


Додано: 2012-05-01

Про знання та вміння


(Український народ)

Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати.

Борода не робить мудрим чоловіка.

В умілого і долото рибу ловить!

Вік живи — вік учись.

Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить.

Вченому світло, а невченому тьма.

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!

Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

Грамотний — видющий і на все тямущий.

Дарма, що малий, а й старого навчить!

Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!

Дивиться рідко, та густо бачить.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

З дурною головою рукам і ногам немає спокою.

За одного вченого дають десять невчених.

За одного грамотного сім неграмотних дають.

Знає, на чім світ стоїть!

Знання робить життя красним.

І з сивою бородою не все розум приходить!

І сила перед розумом никне!

Книга вчить, як на світі жить.

Кожна голова має свій розум.

Кожна пригода — до мудрості дорога.

Людей питай, а свій розум май!

Молоде орля, та вище старого літає!

Мудра голова не дбає на лихі слова.

Мудрій голові досить два слова!

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

На те й голова, щоб у ній розум був.

Навчай інших — і сам навчишся.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Наука не йде на бука!

Наука не пиво: в рот не віллєш!

Науки ні вода не затопить, ні вогонь не спалить.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Не краса красить, а розум.

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.

Не перо пише, а розум.

Не питай старого, а бувалого.

Один розум добре, а два ще краще!

Одна розумна голова добре, а дві ще краще!

Око бачить далеко, а розум ще дальше.

Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!

Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

У сусіда ума не позичиш.

Учений іде, а неук слідом спотикається.

Учись змолоду — пригодиться на старість!

Учись — на старість буде як знахідка!

Розумний батько сина опитати не соромиться.

Розумний всякому дає лад.

Розумну річ приємно й слухать.

Розум — скарб людини.

Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

Сила та розум — краса людини.

Сила уму уступає!

Скільки голів, стільки й умів!

Старого горобця на полові не обдуриш.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

Хто грамоти вміє, той краще сіє.

Хто добре учиться, той буде й добре робить.

Хто знання має, той мур зламає.

Хто людей питає, той і розум має.

Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.

Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Шануй учителя, як родителя!

Щастя без розуму — торбина дірява.

Що голова, то й розум!

Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.

Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.

Як голова сивіє, то людина мудріє.

Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.

Яка головонька, така й розмовонька!

Які літа — такий розум!


Додано: 2012-05-01

Про господарство


(Український народ)

Хату руки держать.

Нова хатка - нова гадка.

Без хазяїна й двір плаче.

Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки - хата.

Всякий двір хазяйським оком держиться.

Свій глаз - алмаз, чужі руки - круки.

В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.

У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.

Поганий господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.

Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.

Роби на дворі - буде й в коморі.

Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.

Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.

На чорній землі білий хліб родить.

Жита ростуть, як з води йдуть.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.

Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.

Хто землю удобряє, тому й земля повертає.

Не земля родить, а руки.

Хто землі дає, тому й земля дає.

Давай нивці, то й нивка дасть.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

Де господар не ходить, там нивка не родить.

Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.

Глибше орати - більше хліба жувати.

Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.

Сій не пусто, то збереш густо.

Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте - собі шкоди надієте!

Хто хоче збирати - мусить добре засівати.

Що посіяв, те і вродить.

Яке посієш, таке і пожнеш.

Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.

Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!

Хліб усьому голова.

Як хліб буде, то й все буде.

Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.

Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.

На вітер надіятись - без мелива бути.

Зерно до зерна - та й мірка повна.

Де борошно, там і порошно.

З гречки та проса - і каша й паша.

З поганої трави - погане й сіно.

Яка трава, таке й сіно.

Яка пшениця, така й паляниця.

Яка яблунька, такі й яблука.

Яка грушка, така й юшка.

Яка прядка, така й нитка.

Яка пряжа, так й полотно ляже.

Кожному овочеві свій час.

Не з кожного цвіточка ягідочка!

Терен груш не родить.

Буряк - не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.

Пусти осот в огород - огірків не буде.

Не вродив мак - пробудемо й так.

Сади дерево ззамолоду - на старість як знахідка.

Корова в дворі - харч на столі.

Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.

Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Їдь, кобило, хоч три дні не їла!

Даси коневі полови - будеш робить поволі.

Гладь коня вівсом, а не батогом!

На батозі далеко не поїдеш.

Сип коневі мішком - не ходитимеш пішком!

Хто коня годує, той дома ночує.

В дорозі, у гостині пам'ятай о худобині.

Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.

Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.

У доброго коня верстви не довгі.

Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.

Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!

Як снасть ламається - то чоловік ума набирається, а як худоба пристає - то чоловікові ума не стає.

Як добрий став - риба буде, а стече став - болото буде.

Погана сітка - для риби не клітка.

Час не віл - його не налигаєш!

Згаяного часу і конем не доженеш.

На годину спізнився - за рік не доженеш.

Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.

Згайнуєш на жнивах хвилину - втратиш не одну зернину.

Літом хто гайнує, той зимою голодує.

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.

Десять років мак не родив і голоду не зробив.


Додано: 2012-05-01