Ви на Miymalyuk.com.ua - Жнивацькі та обжинкові пісні

Як послала мати

(Українська народна пісня)

Як послала мати
Чуже жито жати.
Чуже жито жала,
Трохи не пропала.

Ой, матінко-вишня,
Чи я в тебе лишня,
Що ти мене в строк найняла,
Де я не привична?

Ой, матінко-пава,
Лучше б я пропала,
Щоб я цього проклятого
Горенька не знала.

На чужій роботі
Всеньки я у поті,
На чужесеньких нивочках
Личенько в сльозочках.

Плачуть карі очі,
Роблю до півночі,
А хазяїн мене лає
Та ще й докоряє.

Як пішла я в поле жито жати

(Українська народна пісня)

Як пішла я в поле жито жати,
Ой та й далеко від своєї хати.

Ой у полі я сама робила,
Ой там я свого віночка згубила.

Ой у полі у копи складала,
Ой там я свого віночка втеряла.

Десь узявся козак молоденький,
Ой забрав в мене вінок залененький.

Ой дай, Боже, неділі діждати,
Піду між люди віночка шукати.

Ой та й настала надворі негода,
Ой та й понесла віночок мій вода.

Ой пливи, пливи, віночок, водою,
Ой, а я піду слідом за тобою.

Ой я піду та й не забарюся,
Та й таточкові ой та й поклонюся.

Хай таточко себе не турбує,
Мені, молодій, вінок не купує.

Сидить ворон на копє

(Українська народна пісня)

Сидить ворон на копє,
Дивується бородє.
Бог тому дав,
Хто жито дожав.

Склали товстії снопи
У високії копи.
Хай польовий дєд
Зберігає хлєб.

Жито й пшениця густа,
Як дєдова борода.
Боже, помагай,
Добрий урожай.

Вже поорана рілля,
Знов уроде хлєб земля.
Боже, помагай,
Добрий урожай.

Незабаром вже зіма,
Борода в полі сама.
Хай на другий рік
Жито, як цей рік.

Принесли полон з усіх сторон

(Українська народна пісня)

Принесли полон з усіх сторон, (2)
Щасливо все пожали,
Щасливо пов’язали,
Щасливо повозити
Із поля до обори,
Із обори до стодоли,
Із стодоли до комори,
Із комори та й на ниву,
Гей, у щасливую годину.

Ой у полі керниченька

(Українська народна пісня)

Ой у полі керниченька,
Коло неї травиченька.
Там ми жито жали
Та й ззарання дожали.
Гей, дожали ми ззарання,
Заріже нам пан барана.

Та й барана рогатого,
Бо ми в пана багатого.
Та й з курятами квочку
Та й горівочки бочку.
А з того жарту,
Коби хоть кварту.

Наш пан молоденький,
На нім сурдут зелененький,
Що посягне до кишені,
Вийме грошей повні жмені.
Наша пані пишна
В черевичках вийшла,
Ключиками подзвонила,
Що си в полі обробила.

Ой ти, лане, ланочку

(Українська народна пісня)

Ой ти, лане, ланочку,
Скажи мені правдочку.

Чи дамо полю волю,
А рукам супокою?

Чи будемо ми в кінци,
Чи підемо ми в вінци?

– Ой будеш, доню, будеш,
Лишень ланочку дожнеш.

Дивувалися ліси,
Де поділися вівси.

Женчики позжинали
Біленькими рученьками.

Ой місяцю-роженьку,
Освіти доріженьку,

Щоб ми не зблудили,
Віночка не згубили.

Гей, господарю, вийди,
Від женців вінок прийми.

Віночок – колосочок,
Женчикам на таночок.

Ой дивіться, небожі

(Українська народна пісня)

Ой дивіться, небожі,
Недалеко до межі.
А вже видно край,
Боже, помагай. Гу!

А в нашого пана
Голівка кудрява.
Ой, паночку наш,
Обжиночки в нас. Гу!

Він кудрями затрясе,
Нам по чарці піднесе.
Ой, паночку наш,
Обжиночки в нас. Гу!

Ой дай, дана, межи туденьками

(Українська народна пісня)

– Ой дай, дана, дана, дана, межи туденьками,
Як легенько погуляти, коломийки, з вами.
А я жала пшениченьку лиш по колоскови.
Пізнаю тебе, мій милий, лиш по голоскови.

Приспів:
Ожинки, ожинки, ожинки, ожинки,
Обжинки, обжинки, лиш по голоскови.

– Минулася косовиця, минулися жнива,
Вийди, вийди на обору, моя чорнобрива.
– Ой на стерни, на стерниску скрегочуть сороки,
Ти до мене не ходи, бо-с дуже високий.

– Не можу я жито жати, ліпше в копи класти,
Та так ходжу зазираю, як би любку вкрасти.
Жито жати і складати, не можу си скласти,
Обіймати, цілувати, коби лиш допасти.

Ми цариночку убрали, добре потрудилися,
Коломийки витинаєм: вмієм веселитися.

Ой вийди, мати

(Українська народна пісня)

Ой вийди, мати, вийди,
Та не роби нам кривди.

Бо ми люди з дороги
Та болять же нас ноги.

Ми нивоньку вижали,
Золотий сніп зав’язали.

Сніп принесли до столу,
А вінок у комору.

Перепілонько мала,
Де будеш ночувати?

В господаря в коморі,
В господині у скрині.

На високій полонині

(Українська народна пісня)

На високій полонині
Косарики косять,
Їм дівчата молоденькі
Водиченьку носять.

Гей, я кошу траву, траву
Ще й буду отаву,
Гей, я люблю дівчиноньку
Молоду, цікаву.

Гей, я кошу траву, траву
Високу й маленьку,
Гей, я люблю дівчиноньку
Високу, тоненьку.

Гей, як я си нагадаю
За свою миленьку,
Сам не знаю, як рубаю
Траву зелененьку.

Живо, женчики, живо

(Українська народна пісня)

Живо, женчики, живо,
Буде горілочка й пиво.

А ми жита дожнемо,
Горілочки вип’ємо.

Відчиняйте нам браму,
Вінок котиться з лану.

Гей, господиня пишна
За воротоньки вийшла.

Ключами подзвонила,
Нам браму відчинила.

Нам браму відчинила,
Нас медом угостила.

Господарю, не журся,
В чоботи нові взуйся.

Та й піди си по поли,
Полічи свої стоги.

Скільки на небі зірок,
Стільки у полі кіпок.

Вийшли в поле косарі

(Українська народна пісня)

Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі.

Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!

До обіда покосили,
Гострі коси потупили.

По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали.

Увечері холодком
Клали копички рядком.

А в стоги як пометаєм,
То добряче погуляєм!