Ви на Miymalyuk.com.ua - Все, що серцю близько

Мрія

(Д. Павличко)

Як виросту - збудую хату,
На хаті колесо приб'ю,
А там я поселю крилату
Лелечу клекітну сім'ю.

Нехай розводиться, гніздиться
По всіх деревах і хатах.
Нехай мені щоночі сниться,
Що я літаю, наче птах.

Рідний дім

(Є. Железнякова)

Хай живе наш рідний дім!
Тепло й затишно у нім.
Тут і тато, тут і ненька,
І бабусенька рідненька,
І веселий наш дідусь
Крутить пишний русий вус.

Наша хата

(І. Гнатюк)

Я люблю свою хату,
І подвір'я, й садок,
Де і сонця багато,
І в жару холодок.

Тихо й затишно квіти
Коло хати цвітуть,
І невтомно все літо
Бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне:
Стіни білі, як сніг,
І віконце привітне,
І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,
Й рушники на стіні,
Навіть дим в нашій хаті
Рідно пахне мені.

Рідна казка про гнома,
Рідна стежка і сад...
Всюди добре, а дома
Краще, кажуть, стократ.

Батько й мати

(Б. Лепкий)

Як мені вас не любити,
Рідний батьку, нене,
Бо мене ви годували
І дбали про мене.

Бо мене ви годували
Щирими руками.
Так нема на білім світі,
Як в батька і мами.

Батько розуму навчає,
Мати приголубить
І ніхто у цілім світі,
Як вони, не любить.

Колискова пісня

(В. Гринько)

Колискова пісня, колискова
То найкраща материнська мова.
Пахне вона м'ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами...
Скільки в ній ласкавості і шани,
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і сивини гіркої...
Колискова пісня, колискова.

Матусин заповіт

(М. Хоросницька)

Раз мені казала мати:
- Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх,
Щоб у серці ти зберіг.
- В серці ніжну і погідну
Бережу я мову рідну.

Рідна мова

(В. Гринько)

Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,
«Вибач» тремтливе.
Слово у серці –
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,
«Світлої днини!»
Щедро даруй ти
Людям, дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.

Рідна мова

(Є. Лещук)

Пішов я до лісу
Ягідки збирати.
Зашуміло буйне віття
Та й стало питати:
– Ой, скажи-но, хлопче, –
Питала діброва, -
Яка тобі найгарніша
В цілім світі мова?
Усі мови гарні,
Усі хочу знати,
Та найкраща в світі мова,
Що говорить тато.
Пішов я у поле,
Кукіль виривати,
Зашуміли колосочки
Та й стали питати:
– Ой, скажи нам, хлопче,
Юний, чорнобровий,
Яка тобі найгарніша
В цілім світі мова?
Усі мови гарні,
Підросту – навчуся,
Та найкраща в світі мова
Моєї матусі.
Вона серцю люба,
Вона серцю близька,
Буде піснею моєю
Мова українська.

Україна

(І. Січовик)

Красивий, щедрий рідний край,
І мова наша – солов'їна.
Люби, шануй, оберігай
Наш край, що зветься Україна.

Хто як говорить

(Л. Полтава)

Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти:
Уміють говорити
Зайці і зайченята.
По-своєму говорять
І риби серед моря,
І у садочку пташка,
І у траві комашка...
Говорять навіть квіти
З блискучими зірками...
А як говорять діти?
Так, як навчає мама!

Вся моя родина

(М Сингаївський)

Мати, мова, батьківщина –
От і вся моя родина.
Батьківщина, мати, мова –
Три цілющих вічних слова.
Батьківщина, мова, мати –
Нас навік не роз'єднати.

Маленькому другу

(В. Зорік)

Де б не жив ти: у містечку, в місті,
В селищі, віддаленім селі –
Над тобою сяє променисто
Щедре сонце рідної землі.

Кетяги червоної калини,
Золотисті колоски в полях –
Це твоя земля, твоя країна,
Найдорожча за усе земля.

Озирнися, друже мій маленький,
Навкруги поглянь: тут все твоє,
Це вона, твоя країна-ненька,
Все, що має, людям віддає.

Як бажаєш щось для себе мати,
Щедрим будь – свою любов віддай
І тоді завжди тебе плекати
Буде твій куточок – рідний край.