Ви на Miymalyuk.com.ua - Навчання та відпочинок

Неслухняний котик

(М. Побелян)

Котику – невесело,
В нього все болить.
Він не хоче бігати
І мишей ловить.

Маму він не слухає,
Воду з крану п'є.
Одягати шапочку
Теплу не дає.

Ще й калюжі міряє:
Мочить лапки й хвіст.
Все, що попадається,
Не помивши їсть.

Забіяка-горобець

(М. Побелян)

Забіяка-горобець
Цінькав на калині,
Вгору пір'я підіймав
Й ворушив на спині.

Я нікого не боюсь!
Лаять мене годі –
Я найстарший у дворі
Й перший на городі...

Забіяка-горобець
Цвінькав і хвалився,
Поки в діжку для води
З гілки не звалився...

Наш струмок

(Є. Біленька)

Занедужав струмок невеличкий,
"Обмілів, не добратись до річки.
Принесли ми з Іваном лопати
І струмок почали лікувати.
Від намулу звільнили, від бруду.
Ми допізна трудилися охоче,
Сумувати струмок вже не буде.
Чуєш, як він сміється-дзюркоче?

Крижинка-хатинка

(Е. Саталкіна)

- Ой, Оксанко-вередулько,
Нащо в рот береш бурульку?
Не цукерочка вона –
Холоднюча, несмачна.

А ти чула, що крижинка –
Невидимчиків хатинка?!
Братці в срібних ковпачках
Кришталевих чобітках.

Імена у них – Дряпайло,
Обсипайло, Укладайло.
Тільки в ротик устрибнуть,
Зразу шкодити почнуть.

Горло дряпає Дряпайло,
Жаром палить Обсипайло,
Укладайло загуде
І у ліжко покладе.

Друзяки

(П. Воронько)

Кіт з Рябком були друзяки
Котик нишком у собаки
Брав щоразу м'ясо, сало,
Бо котові завжди мало.

А Рябко зітхав у тузі:
«Хай бере, на те ми друзі»
Діти, ви скажіть мені:
Кіт був друг Рябкові? Ні!

Неохайний

(Г. Бойко)

Наш Рябко у дім забіг,
А на лапах – мокрий сніг.
Походив він, походив,
На підлозі наслідив.

Як не сором буть таким –
Неохайним і брудним!
Я завжди біля порога
Чисто витираю ноги.

Братикові чобітки

(Г. Глушков)

Червоненькі чобітки
Обійшли усі стежки.
Спить Андрійко,
Менший братик,
То й вони вже хочуть спати.
Я почищу чобітки,
Ще й ослінчика знайду,
У тепленькому куточку
Спочивати покладу.

Детимам і Явсесам

(О. Пархоменко)

Мала мати два сини,
Дивно звалися вони:
Трохи старший – Детимам,
А молодший – Явсесам.
Явсесам за кожне діло
Бравсь охоче, бравсь уміло:
- Вчусь робити я все сам!
Детимам же тільки хниче
Та щоразу маму кличе:
- Я не вмію... Де ти, мам?..
Явсесам сьогодні зрана
Клеїв іграшки старанно
Літаки та голуби.
Детимам сидів та хлипав:
- І мені таке зроби!
Детимаму мовить мама:
- Так не гоже, Детимам.
Вчися, синку, в Явсесама,
Пробуй все робити сам.

Навпакійко

(Т. Лисенко)

Цей малий Сергійко –
Хлопчик-навпакійко.
Зранку і до ночі
Каже він: «Не хочу!»
Вже замучились батьки –
Все він робить навпаки.
Осінь, дощ, калюжі, вітер,
Повдягали куртки діти,
Повзували чобітки,
А Сергійко – навпаки:
Шорти з шафи витягає
Та сандалики взуває.
Тато каже: «Йди в кімнату!» -
Він біжить надвір гуляти.
А бабуся зве до столу –
Він не квапиться ніколи,
Ліг на килим та й лежить –
Хай бабуся покричить!
От коли вона втомилась,
Та й на внука розгнівилась,
Кинула виделку й ніж
І сказала: «Ну й не їж!»
То малюк, не чувши ніг,
Сам обідати прибіг.
Мама просить: «Треба, сину,
Нам піти до магазину».
Син говорить: «Я машина,
Що зламалась без бензину!»
Він бібікає, гуркоче,
Одягатися не хоче.
Плаче, тупає ногами.
«Не піду!» - кричить до мами.
Ніч настала, треба спати,
Починає він стрибати.
Кожен вечір хлопчик каже,
Що у ліжко він не ляже.
І навчились мама й тато
Навпакійком керувати:
Зробить хлопчик залюбки
Те, що просять навпаки.
«Хліб не їж, залиш для мишки!»
Проковтне увесь до кришки.
«Молока не пити зранку!» -
Випиває махом склянку.
«Не складай свої машинки» -
Прибере їх за хвилинку.
Дуже просто з ним справлятись
Став він стригтись і купатись,
Їсти, спати, руки мити,
Те, що треба, те й робити.
Бо придумали батьки
Вчити сина навпаки!

Чим кінчається сварка

(М. Людкевич)

Хлопчик цей – велика злюка.
Шарпнув він мене за руку,
Обізвав: «Всезнайка, соня
І бабусина тихоня,
Мямля, чапля із поліна
І зануда, як Мальвіна».
Я сказала: «Ти на вроду,
Мов опудало з городу».
Він сказав і я сказала...
Він замовк і я мовчала.
Ми мовчали і сопіли...
Яблука уже доспіли
Хлопчик яблуко зірвав
І мені подарував.

Великий і малий

(В. Бичко)

Жили собі сусіди
На вулиці одній,
Два хлопці-непосиди –
Великий і малий.

В усім були несхожі
Сусіди-хлопчаки:
Один поводивсь гоже,
А другий – навпаки.

Малий, узявши книжку,
Дідусеві чита.
Великий тягне кішку
Із тину за хвоста.

Малий дає дорогу
Малятам з дитсадка,
Великий із-за рогу
Їм тиче кулака.

То ж, певно, по заслузі
Дісталось хлопчакам.
В малого – всюди друзі,
Великий ходить сам.

Боягузь

(Г. Мапик)

Я вночі всього боюсь,
Бо живе десь Боягузь!

Тільки я лягаю спати,
Починає він зітхати,

Під вікном ховається,
З мене насміхається,

То дверима – рип-рип,
То у шафі – скрип-скрип!

Я під ковдрою лежу.
Я від страху весь дрижу!

Дріб зубами вибиваю
Боягузя уявляю.

І не можу ні на мить
Боягузя уявить!

Та нарешті я підвівся,
В шафі все передивися.

Перевірив чобіток,
Озирнувся у куток.

А в кутку сидить, дивлюсь, -
Боягузь!

Він устав, хвіст підняв
І тихесенько сказав: -
Н-няв!