Ви на Miymalyuk.com.ua - Брати наші менші

Квочка

(Б. Стельмах)

На подвір'ї ходять кури,
За курми – курча понуре.
Позира на всіх впівочка,
Та не зна, котра з них квочка. - Ну ж бо налетять ворони –
Де ж шукати оборони?
А як рине дощ із громом?
Хто для мене стане домом?
Хто мене сховає в пір'я,
В тепле пір'я-розчепір'я? Раптом чує: «Кво-кво-кво!
Хто там змокло – кло-кло-кло?
Я хоч вас аж двадцять маю –
Всіх під крила заховаю!»

Відкриваю таємницю

(Н. Зарічна)

Всім відкрию таємницю:
Вдома є у нас жар-птиця.
Ця жар-птиця пір'я має,
Що на все подвір'я сяє.
А на сонці аж іскриться...
Це наш півень, не жар-птиця.

Півень

(В. Паронова)

Є в бабусі гарний півник,
Голосочок має срібний.
Прокидається він рано,
Кукурікає старанно:
- Ку-ку-рі-ку! Встаньте, люди!
День сьогодні гарний буде!
Півень із курми гуляє,
Від біди оберігає.
Він розшукує жучків,
Тягне з нірки черв'ячків,
Віддає малим курчатам,
Бо в родині він за тата.

Півень-співень

(Б. Стельмах)

Півень-співень
Гребінь-скребінь
Носить гордо, мов корону,
Ходить боком,
Вадить оком,
Чи відчинить хто комору.
Півень-співень
Добре знає:
Є в коморі все на світі,
Що врожаєм
Дозріває
На ланах у щедрім літі.

Бджілка

(В. Бурбела)

Бджілка літає
Серед квіток,
В вулик збирає
Добрий медок.
Ой і солодкий
Сік у квіток,
Дасть досхочу нам
Меду дідок.
Скаже: «Жалійте,
Діти, бджілок.
Носять вони нам
Гарний медок».

Мурашина сім'я

(В. Паронова)

Всі мурашки роботящі,
Серед них нема ледачих.
Цілий день вони працюють
І мурашник свій будують –
Не для себе, для родини,
Для всієї мурашини.
У сім'ї розподіл праці.
Матка їх сидить у хатці,
Справно яйця відкладає.
Няньки яйця доглядають.
А мурашки-вояки
Сторожують залюбки,
Всіх чужинців відганяють.
Підійди-но – покусають!
Будівельники будують.
Кухарі усіх годують.
Дружна, сильна їх родина –
Гарний приклад для людини.

Хто це?

(Т. Лисенко)

Щось на кухню залетіло
І на стіл відразу сіло,
Дозволу не запитало,
Над тарілками кружляло,
Впало в чашку із кефіром,
Повзало у мисці з сиром,
Куштувало пиріжки,
Цукор, каву та вершки.
Скажем: «Киш!» Воно не слуха.
Це нахабна чорна муха.

Бабка

(В. Земний)

Мов химерний літачок,
Сіла бабка на сучок.
Цілий день вона літала
Край ріки біля дворів.
Скільки мошок поковтала,
Скільки з'їла комарів!

Народження метелика

(В. Поронова)

Гусінь – справжня ненажера.
Нищить листя на деревах
І капусту на городі,
Всім рослинам дуже шкодить.
Як наїлась – заховалась,
В довгу нитку замоталась.
Вийшов кокон, наче хатка.
Можна в ньому зимувати.
Гусінь довго-довго спала,
Аж весна надворі стала.
Поки спала, щось змінилось –
В неї крильця появились.
Тісно з крильцями у хатці,
Треба швидше вибиратись.
І з'явивсь на білий світ
Незвичайний диво-цвіт:
Не на ніжці виростає,
А над квітами літає!
Гусінь, де взяла ти крила?
Я би теж такі хотіла.

Метелик

(Б. Стельмах)

Біла цятка, синя цятка –
Поцятковані крильцятка.
Ворухнулись, замигтіли,
Замигтіли, полетіли.

Що це, хто це той мигтелик?
Чи листочок, чи метелик?
Понад квітами літа,
В луг зелений заверта.

А в квітучім зелен-лузі
Всюди друзі, друзі, друзі:
Коник-друг, мурашка-друг.
Словом, друзів повен луг.

І метелик поміж ними
Сяє крильцями своїми.
Усіма чотирма
Всіх у лузі обійма.

Лис

(В. Гринько)

Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис,
Вкрита травами гора,
Збоку – лисяча нора.

В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в курник,
То одразу півень зник.

Журавлики

(М. Познанська)

Це хто курличе уночі
І на самім світанку?
Летять журавликів ключі,
Виспівують веснянку.

- Курли-курли, курли-курли!
Щасливі та веселі,
Ми знову в край наш прибули
До рідної оселі.

- Скажіть, журавлики, скажіть,
Так важко вам летіти!
Чому у вирії не жить
І весноньку, і літо?

Курли-курли, курли-курли!
Забудемо про втому.
Та ми б і жити не змогли,
Щоб не літать додому.