Ви на Miymalyuk.com.ua - Вірші

     


Народження метелика

Гусінь – справжня ненажера.
Нищить листя на деревах
І капусту на городі,
Всім рослинам дуже шкодить.
Як наїлась – заховалась,
В довгу нитку замоталась.
Вийшов кокон, наче хатка.
Можна в ньому зимувати.
Гусінь довго-довго спала,
Аж весна надворі стала.
Поки спала, щось змінилось –
В неї крильця появились.
Тісно з крильцями у хатці,
Треба швидше вибиратись.
І з'явивсь на білий світ
Незвичайний диво-цвіт:
Не на ніжці виростає,
А над квітами літає!
Гусінь, де взяла ти крила?
Я би теж такі хотіла.

Метелик

Біла цятка, синя цятка –
Поцятковані крильцятка.
Ворухнулись, замигтіли,
Замигтіли, полетіли.

Що це, хто це той мигтелик?
Чи листочок, чи метелик?
Понад квітами літа,
В луг зелений заверта.

А в квітучім зелен-лузі
Всюди друзі, друзі, друзі:
Коник-друг, мурашка-друг.
Словом, друзів повен луг.

І метелик поміж ними
Сяє крильцями своїми.
Усіма чотирма
Всіх у лузі обійма.

Лис

Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис,
Вкрита травами гора,
Збоку – лисяча нора.

В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в курник,
То одразу півень зник.

Журавлики

Це хто курличе уночі
І на самім світанку?
Летять журавликів ключі,
Виспівують веснянку.

- Курли-курли, курли-курли!
Щасливі та веселі,
Ми знову в край наш прибули
До рідної оселі.

- Скажіть, журавлики, скажіть,
Так важко вам летіти!
Чому у вирії не жить
І весноньку, і літо?

Курли-курли, курли-курли!
Забудемо про втому.
Та ми б і жити не змогли,
Щоб не літать додому.

Журавель

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
- Де найкраща є земля?
Журавель відповідає:
- Краще рідної – немає.

Шпак

Йде весна. Початок квітня.
Шпак, пташина перелітна,
Повертається додому,
В'є гніздо в дуплі старому.

Хоч ще голодно для пташки,
Бо не вилізли комашки,
Та уваги не звертає,
Весело пісні співає.

Чорнокрилий і веселий,
Любить він людські оселі.
Ми для нього разом з татком
Зробимо шпаківню-хатку.

Заспівають на подвір'ї
Наші друзі чорнокрилі.
Влітку будуть працювати:
Гусінь у садку збирати.

Дикі гуси

Тихо в небі. Чую клекіт –
Пісня на прощання:
То на землю дикі гуси
Глянули востаннє.

Попрощалися з лісами,
З луками, з гаями,
Попрощалися з рікою,
Полем і ланами.

Попрощалися з рікою,
Полем і ланами.
- Ой ви, гуси білокрилі,
Нащо ж відлітати?

Залишайтеся із нами
Зиму зимувати.
- Ми б і раді залишатись,
Та не маєм змоги.
Восени птахам немає
Іншої дороги.

Білі гуси

Білі гуси на озеро впали,
Тихі води кругом розгойдали...
Розцвіли, як купави великі...
Довго-довго їх чуються крики.

Навмивалися, накупалися,
Нагойдалися, нагулялися.
Закричали, знялись і полинули,
Тільки пір'я на спогад покинули.

Лелека

Щоби став могутнім рід,
Сильним і багатим,
Примостив колись мій дід
Колесо на хату.

Там гніздо лелеки в'ють
Із гілок, соломи,
Пір'я і траву несуть –
Буде тепло в ньому.

Мов сторожа, нагорі
Пильно поглядають,
Від мишей, комах, щурів
Двір оберігають.

І висиджують малят
У дощі та спеку.
Пройде літо. Полетять
У краї далекі.

Дятлова кузня

В дятловій кузні
Гаряча пора,
Дятлова кузня
Стоїть край двора.
Дятел невтомно
Працює щодня,
Така роботяща
В нього рідня.
Вчився він змалку
Так працювать,
Щоб шкідників
З-під кори добувать.

Зозуля

Вона гнізда не має,
Ку-ку, ку-ку співає,
Своє одне яєчко
Кладе в чуже гніздечко.

Маленьке зозулятко
Кричить і їсть багато
І пташенят хазяїв
З гніздечка викидає.

Шкода пташок тих бідних,
Її батьків нерідних,
Чуже дитя годують,
Немов своє, пильнують.

Та виростає птиця,
Для лісу захисниця:
Всю гусінь в лісі й гаї
Старанно позбирає.

Чижик

Чижик має сірі лапки,
На голівці – чорна шапка,
Крильця жовті, біла спинка,
Дзьоб у нього мов зернинка.
Чижик зовсім не сумує,
Нам свої пісні дарує:
Чів-чів-тів, чів-чів-тів,
Для дітей мій спів.

Солов'ятко

У саду в нас, на калині,
Як степліє, навесні,
Мов дзвіночки солов'їні,
Розливаються пісні.

Я проснуся рано-рано,
У садочок вийду я:
Під калинонькою встану,
Вивчу пісню солов'я.

Буду так і я співати,
Бо і в мене голос є...
Мама скаже: - В нас у хаті
Солов'ятко є своє!

Жайвір

Жайвір у небо
Високо літає,
Жайвір найперший
Весну стрічає.

В нього високий
Дзвінкий голосочок,
Ніби то срібний
Б'є молоточок.

Ніби він тягне
Нитку сріблясту
З неба до лану
Людям на щастя.

Лебідь

Шия довга й ніжна,
Пір'я білосніжне,
Крилами тріпоче,
Радісно ґелґоче.

Любить чисту воду,
Тишу й прохолоду.
Їсть траву, комашок,
Рибу й черепашок.

Як гніздо звиває,
Пухом вистеляє.
Пух, неначе вата, -
Тепло лебедятам.

А коли завіє,
Крига воду вкриє,
Лебедина зграя
В дальню путь рушає.

В теплі краї

В теплі подались краї
Гуси, чаплі, солов'ї,
Журавель, зозуля, шпак,
Трясогузка, стриж і грак,
З ними жайвір польовий,
Вивільга, деркач прудкий,
Конопляночка-співачка,
Лебідь, ластівка і качка.