Ви на Miymalyuk.com.ua - Зелений світ

Ромашка

(М. Познанська)

На стрункій високій ніжці
Біля річки на лужку
У косинці-білосніжці
Стрів я квітоньку таку. Ясним оком жовтуватим
Усміхнулася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: - Ні!

Конвалії

(М. Познанська)

Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх – угадай. Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть. В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, -
Шкода їхньої краси.

Барвіночку синьоокий

(А. Камінчук)

Барвіночку синьоокий
Простелися на всі боки:
До травиці, до росиці,
До глибокої криниці. Простелися по стежині,
Де бузки квітують сині,
Де ступає перші кроки
Наш Василько синьоокий.

Кульбаби

(К. Перелісна)

Вчора трава зеленіла
І кульбабок не було.
А сьогодні, гляньте, скільки
Їх жовтеньких розцвіло. Ах, які вони м'якенькі,
Як притулиш до щоки.
Зробимо ланцюг великий
І на голови вінки.

Кульбаба

(Б. Стельмах)

Квіточка-щіточка,
Жовта леліточка,
Крапелька сонечка,
Сонцева донечка.
Сонце за білу хмаринку
Ховається,
Сонцева донечка пухом
Вкривається.

Мати-й мачуха

(В. Паронова)

Тільки сонечко пригріло,
Мати-й-мачуха з'явилась.
Серед чорної землі
Сяють сонечка малі. Золотим промінням сяють,
Нашу землю зігрівають,
Щоб прокинулась вона
І до нас прийшла весна.

Пролісок

(Т. Лисенко)

Перший пролісок проснувся,
Снігом вкрився, потягнувся,
Білу одягнув сорочку,
Випростав свої листочки.
Чемно з лісом привітався
І, щасливий, розсміявся.

Проліски

(Т. Белозеров)

Плакала Снігуронька
В лісі за зимою,
Плакала зажурена,
Ставши всім чужою.
Там, де йшла і плакала,
Гинули морози,
Виростали проліски –
Снігурчині сльози.

Горобина

(М. Познанська)

Хто в хустині червоненькій
Став у лісі між дубів?
Може, дівчинка маленька,
Назбирать прийшла грибів?

Ні, не дівчинка там стала.
Горобина вироста.
Їй хустину гаптувала
Щедра осінь золота.

Червона калина

(І. Франко)

Червона калино,
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш,
До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту
На радощі світу?
Чи бурі боїшся,
Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту,
Не страшно і грому.
І світло люблю я,
Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся,
Бо сили не маю.
Червні ягідки
Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся,
Я дубу не пара,
А ти мене, дубе,
Отінив, як хмара.

Таємниця

(В. Струтинський)

Дідусь таємницю
Повідав мені,
Що літечко любе
Зимує в сосні.

Тому-то й зелена
Узимку сосна,
Бо літечком щедрим
Зігріта вона.

Зацвіли каштани

(М. Познанська)

Зацвіли каштани
У моєму місті,
Золотистим цвітом
Зарясніли в листі.

Цвіт такий хороший
Тішить людям очі.
Зацвіли каштани
Вчора опівночі.

Холодку багато,
Пахощів багато.
У моєму місті
Гарно, як на свято.