Ви на Miymalyuk.com.ua - Пори року та час

Вербові котики

(Н. Забіла)

На вербі, на пагіллі
Білі-білі котики
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком,
Доторкнуться котики
Білі, невеличкі,
До руки, до ротика,
До моєї щічки.

Відламаю гілочку,
Гілочку-вербичку,
Та поставлю в пляшечку,
В пляшечку, в водичку.
Щоб листочки-стрілочки
Стали розвиваться
На вербовій гілочці
У моїй кімнатці.

Котики вербові

(А. Камінчук)

Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті вічка.

Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні,
Гріють лапенята
На яснім осонні.

Весна

(В. Бондаренко)

У березні, у березні
Верба цвіте на березі,
Осика від граків рясна,
Бо це весна, весна, весна!

І сонця тепле колесо
Зігріло ніжний пролісок,
І дзюркотять потічки
До голубої річки.

Жук

(М. Демидов)

Жук літає: «Жу-жу-жу!
Всіх сьогодні розбуджу.
Прокидайтеся від сну –
Зустрічать ідем весну!»

А травиця шепче: «Шу-у
Я рости спішу, спішу...»
Віти листям шелестять:
– Сонце раді ми вітать!

Все прокинулось давно,
Тільки дощику ждемо.
Хай умиє нам листки
І розчеше пелюстки!

Весняна пісенька

(О. Пчілка)

Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.

І проліски, й травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
І фіалка ясна –
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані
З-під листя виходять.
Голівки підводять
Од сну зимового
До сонця ясного!

Ті квіти дрібненькі,
Мов діти маленькі.
Розбіглися в гаї,
Я їх позбираю
В пучечок до купки –
Для мами-голубки.

Не скупиться зима

(Т. Коломієць)

Чепуруха весна,
Гожа та вродлива,
В клопотухи зими
Позичає млива
На книші, калачі,
Пишні короваї.
Не скупиться зима,
Сіє-насіває.
Доведеться весні
Закасати поли,
Вимітать, вигрібать
Борошно на полі.

Весна

(Д. Павличко)

До мого вікна
Підійшла весна,
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.

Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло.
Видалось мені,
Що лежу я в сні,
Що співає мені мати
Золоті пісні,

Що мене торка
Ніжна і легка,
Наче те весняне сонце,
Мамина рука.

Сидить весна на гілочці

(Г. Могильницька)

Сидить весна на гілочці
Та й гойдається.
Хто не йде стежинкою –
Зупиняється:
– Подивіться, людоньки,
На галузочці
Гойдається Веснонька
В синій блузочці.

Навесні

(І. Франко)

Надійшла весна прекрасна
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби дівчина в вінку.
Ожили луги, діброви,
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.

Останній сніг

(В. Кочевський)

Під розлогим дубом
Нам на втіху
Заховавсь від сонця
Клаптик снігу.

Як зима тікала,
Лісом бігла,
Загубилась в неї
Хустка біла.

І на білосніжній
Тій хустині
Пролісок розплющив
Очі сині.

Іде кіт через лід

(М. Вінграновський)

Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він - зима
Його біла підзива:
-– Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
-– Бо я чорний, – каже кіт, –
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!

Дід Мороз і Весна

(П. Воронько)

Дуже хвастав Дід Мороз:
– Я страшніший бур і гроз,
Вже кого полоскочу –
Не до сміху, до плачу.
Я нікого не боюсь,
Всім дошкулити берусь!
Тут з'явилася Весна,
Уклонилася вона
І сказала: «А мене?»
Дід у ліс як дремене
І кричить з кущів: «Ой, Весно!
Зовсім це уже не чесно!
Ти мені, красуне мила,
Сиву бороду спалила».
А Весна стоїть, сміється:
– Хай Мороз не задається!