Ви на Miymalyuk.com.ua - Пори року та час

Червень

(Т. Коломієць)

Ходить літо
Білим світом,
А за літом
Червень слідом
Стиглі ягоди збира.
І солодкі,
І червоні
Обриває тут і там,
Не сороці,
Не вороні,
Куштувать дає шпакам.
– Ну, які вони? –
Питає, –
Чи сподобались, чи ні?
І збирає,
Вибирає
Найспіліші та смачні.
А найбільший козубок
Для малят у дитсадок,
Запашні і соковиті,
Щедрим сонечком налиті.

Червень

(Г. Демченко)

Здрастуй, червню!
Здрастуй, літо!
Люба сонячна пора.
Колоситься в полі жито,
Загоряє дітвора.
Червоніють полуниці
Соковиті, запашні.
В хаті зовсім не сидиться.
Ой, які хороші дні!

Червень

(М. Познанська)

... В золотій хустинці
Дорогі гостинці
Червень нам приніс,
Ягоди-суниці
В лісі у травиці
Розсипає скрізь.
І чомусь здається –
Все навкруг сміється:
Луки, гай, ріка.
Ловимо в долоні
Промінці червоні, –
Ой, теплінь яка.

Травень

(М. Сингаївський)

Вийшов травень з лісу,
Лугові вклонився.
Од вітрів і сонця
Луг зазеленився.
Вийшов травень з гаю,
Нивам усміхнувся.
Потім на стежинці
Як хлопчак роззувся.
А до нього трави
У полях прослались,
А до нього з гаю
Птиці озивались.
А за ним у лузі
Зацвітали квіти.
Травень вчився босим
По землі ходити.

Травень

(М. Рильський)

В травні трави молоді,
Ніби хвилі по воді,
Розливаються широко,
Аж радіє наше око.
В травні – праця на полях,
На городах і в садках.

Квітень

(А. М’ястківський)

Квітів, квітів – як море без краю,
Сині, білі, червоні цвітуть.
Брату-травню весна вистеляє
Дорогими прикрасами путь.
Віє вітер із теплого моря,
Чайка струшує воду з крила,
Світлі дні, тихі ранки прозорі...
Квітень – місяць квіток і тепла.

Березень

(Т. Коломієць)

Як ріка зламала кригу,
В берег вдарила з розбігу,
Без вітрила, без весла
Припливла в човні весна.
Місяць березень до неї
Йде в березовій алеї.
Каже: «Вибач, що не зміг
Килим з трав послать до ніг.
Розтопив я всі сніги,
Ще й залив низькі луги.
За недогляд не свари,
Квітку проліска бери.
Ти сідай на всюдихід,
Повезу, де схочеш.
Не забризкаєш чобіт,
Сукні не замочиш...»
Усміхнулася весна,
Цвіт взяла, зійшла з човна.
І від радості в беріз
Забриніли краплі сліз.

Березень

(М. Лисич)

Трудився лютий до світанку
І заморозив геть струмок,
А березень підкрався ранком
І схрумав нишком весь льодок.

Мороз і другу ніч старався,
Припорошив льодок сніжком,
А березень над ним сміявся
Удень злизав все язиком.

Хоч на річках льоди кололись,
Зима трусила ще сніги,
І лютий з березнем боролись,
Боролись, наче вороги.

Зима ще злиться, бідолаха,
А вже весна бере своє,
У березні бурульки з даху,
Немов цукерочки, жує.

Березень

(П. Ребро)

Ще сніжок лежить на нивах,
Та вже сонце припекло,
Й сто струмочків дзюркотливих
Потекло, потекло.

А горобчик на всі груди
Зацвірінькав-заспівав:
– Я ж сказав, що тепло буде!
Я ж сказав! Я ж сказав!

Лютий

(О. Сенатович)

Місяць лютий на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – не мала,
Суне й суне без числа.
Морозища, морозенки –
І великі, і маленькі,
Завірюхи клаповухі,
І сніжинки-балеринки,
І вітренко, і вітрисько –
Вже вони близенько-близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.
Запита родину Лютий,
Чи то кожний добре взутий?
Геть у танець!.. – і зі сну
Збудять танцями весну.

Лютий

(Л. Горлов)

Скаче біла завірюха
На блакитному коні,
Лине снігу потеруха
По ламкій озимині.

Поле голе, нахололе
Тонко дзвонить, мов кришталь.
Завірюха гучно коле
Копитами білу даль.

Лунко репається крига
На озерах і ставках.
Вітер крутиться, мов дзиґа,
На долині та в ярах.

Невгамовна завірюха
Гори снігу наміта
І гукає в білі вуха
Приголомшеним хатам.

Завірюха валить валом
Через зиму навпростець,
А за нею гонить чвалом,
Юний Лютий-молодець.

Лютий

(Н. Забіла)

Другий місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима,
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі.
Он уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
Знов морозом припече.
Та здаля вже крок за кроком
Йде весна, веселий час.
І розгніваний, до строку,
Лютий геть тіка від нас.