Ви на Miymalyuk.com.ua - Про батьків

Оберігаймо тата

(Сергій Рачинець)

Нема без тата щастя на землі,
Як і без мови не бува розмови.
І доки світ цей грішний ще і злий,
Оберігаймо тата у любові.
Його шануймо! — Біблії слова.
І будуть нас так люди шанувати.
Тож хай у серці пісня жива
І долинає аж до серця тата.
Як Бог у небі — він у нас один,
Як і одна в нас мати - Україна.
Молімося до господа завжди,
Щоб не було без тата ні родини.

Татова усмішка

(Сергій Рачинець)

Так, як сонце в небі серед літа,
Так, як у високім леті птах,
Радує мене завжди привітна
Татова усмішка на устах.
Я беру її собі на спомин
І кладу до серця, десь на дні.
Татова усмішка — сонця промінь,
Зігріває душу він мені.
Буду підростати рік за роком,
Допоможуть школа й вчителі.
Татову усмішку карооку
Понесу крізь люди на землі.

В хаті тато…

(Сергій Рачинець)

В хаті тато — значить, свято.
Як з роботи він прийде,
То розкаже, що багато
В нього справ за цілий день.
А я слухаю, буває,
Аж до пізньої пори:
Як у полі хліб зростає,
Орють землю трактори.
Як будують дім високий,
Як працює «Інтернет»,
І чому такий солодкий
Носить бджілка з квітки мед.
Ще прошу я — розказати,
Хто і як цей світ спасе…
О, як хочу, наче тату,
Труд любити — над усе!

Рукавички

(А. Костецький)

Узимку, в морози, хуртечі й завії
Тебе і мене рукавички зігріють.

А теплі від чого вони і чому?
Скажу вам по щирості: теплі тому,

Що наші ласкаві бабусі і мами
Вплітають тепло своїх рук між нитками.

Біля кого найтепліше

(М. Людкевич)

- Біля сонця, - шепче поле
І стернею небо коле,
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.

- Біля ватри, - каже тато, -
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.

- Біля печі, - каже дід, -
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.

У перині, - дума киця, -
І вуркочеться, і спиться.
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.

Біля мами, - кажуть діти, -
Завше радісно, як літом.
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.

Пиріг із вишнями

(Г. Коган)

Петрик мамі допоміг
Замісити в мисці тісто.
Спікся з вишнями пиріг –
Сіли ми пиріг той їсти.
Петрик каже: «Ну й смачний!
Трішки мамин, трішки мій!»

Я матусю дожидаю

(О. Пархоменко)

Поглядаю, поглядаю
У вікно частенько.
Дожидаю, дожидаю,
Із роботи неньку.

І на кухні, і в світлиці
Підмела, прибрала.
І водиці у криниці
Два відра набрала.

Гарно посуд перемила –
Буде рада ненька.
Прийде, скаже:
- Ти стомилась,
Відпочинь, рідненька!

Татова любов

(Сергій Рачинець)

Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що ув очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.

Коли я виросту

(Олена Мікула)

Завжди в мого тата
Різних справ багато:
Вранці — на роботу,
У гараж — в суботу.
В вихідні на свято —
Щось ремонтувати,
У неділю — дача.
А дитина плаче…
Коли я, як тато,
Діток буду мати,
Я весь час із ними
Буду разом гратись.
Їх навчу у річці
Карасів ловити,
У м’яча ганяти,
Та авто водити.
Взимку на санчатах,
Будемо кататись,
І у річці влітку
Будемо купатись.
Буду разом з ними
Біблію читати,
Скаже мама: «Сину,
Ти чудовий тато!»

Я навчаюся у тата

(П. Осадчук)

Мої руки незупинні то у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!

Вірш про тата

(Т. Корольова)

Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати
, Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,

Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..

Моїй мамі

(М. Познанська)

Мамо люба, добра, мила...
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь, тебе рідненька,
За усе поцілувать.