Ви на Miymalyuk.com.ua - Про батьків

Подарунок мамі

(М. Пономаренко)

Я гілочку мімози
Поставлю на вікні,
І квіточки жовтенькі
Всміхаються мені!

Велика таємниця
Існує поміж нами:
Цю гілочку мімози
Я подарую мамі.

Сніданок для матусі

(Н. Завальська)

Хлюпоче вода,
Не квартира – басейн!
Пливуть тарілки,
Наче зграйка гусей!
І стелиться дим
Над водою туманом,
У всі шпарочки
Заповза неслухняно...
- Пожежа на кухні?
Чи повінь весняна?! —
Не знає за що і хапатися мама.
- То що ж воно сталось?! –
Питає у тата.
- Та це ми удвох
Готувались до свята!

Наші мами

(С. Олійник)

Пам'ятаймо, милі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас у всьому світі
Найдорожчі – наші мами!

Нам – маленьким і дорослим -
Все дають вони з любов'ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоров'ю.

Ми в житті усі сказали
Своє перше слово – ма-ма!
Скільки б ми не підростали,
А любов у них та ж сама.

Перед сном

(А. Барто)

Ліхтарі ясні горять
за вікном.
Біля мене, мамо, сядь
перед сном.
Цілий вечір поруч ти
не була.
В тебе, мамо, все діла,
все діла.
За тобою не ходжу,
не кричу...
Як дорослий, все я жду
і мовчу.
Хоч тепер зі мною сядь
перед сном...
Глянь: ліхтарики горять
за вікном.

Найрідніша

(Г. Голота)

- Хто мені розкаже казку?
Хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!

- Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить, ніжно любить,
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!

Мама

(І. Гнатюк)

Я прокидаюся рано, -
Тихенько лежу, не встаю.
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.

Мати – досвітня пташинка.
Здосвітку віч не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.

Мати – то сонечко рідне,
Тепле, ласкаве, земне,
Слово її заповітне
Гріє й тривожить мене.

Дощик

(М. Людкевич)

Дощик плентавсь через ліс,
Повні очі в нього сліз.
На галявині спинився,
Сів на стежці, зажурився,
Бо тепер до хмарки-мами
Сил вернутися не стане.

Ніжні руки

(С. Жупанин)

Підняли мене з колиски
Ніжні руки мами,
Берегли від горя-лиха
Днями і ночами.
Вчили на землі стояти
І ходити вчили,
А коли бувало важко –
Додавали сили.
Працьовиті і невтомні
Ласкою зігріті,
Руки мамині для мене
Найдорожчі в світі.

Сонечкова мама

(А. Костецький)

Вмиває кішка кошенят.
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечком встає
Щодня з-за небокраю...
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?

Де живе літо

(А. Костецький)

У павука хатинка –
Тоненька павутинка.
У коника веселого
Між травами оселя.
У ластівки швидкої –
Під нашим підвіконням.
А тепле ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,
Живе в очах у мами.

Що кому сниться

(В. Крищенко)

Сниться полю дощик,
Картоплині – горщик,
А відерцю сниться
Копанка-криниця.
Сонце сниться вітам,
Хатці сниться брама,
А маленьким дітям
Сниться їхня мама.

Світанковий сон

(А. Бортник)

Наснилось, що я сонечко,
Ясне вогонь-вогонечко,
Встаю з-за небокраю
Над горами, над нивами,
Усіх роблю щасливими,
Всіх грію-зігріваю.

Та чую голос лагідний
Такий солодко-ягідний
У сутінках кімнати.
То мама каже: «Донечко,
Раз ти у мене сонечко,
То вже пора вставати».