Піддурена ворона

Піддурена ворона

Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже воно в пір’ячко вбиралося. Ворона зі здобиччю полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбати курча. Побачила лисиця, захотілось їй молоденької курятинки. Підійшла до дерева, обійшла навкруги нього разів зо два і все позирала на ворону, а далі почала морочити їй голову:

– Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюся. Що за носик, що за хвостик! А пір’ячко... Од сонця аж блищить! Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що в тебе має бути ангельський голосочок!

Ворона умліла од похвальби, забула й про курча, котре в дзьобі держала; роззявила рот і крикнула:

– Так! Так!

Курча впало додолу, а лисиця схопила його і гайда.