Дід, баба та курочка ряба



(Український народ)


Ж

или-були собі дід та баба, а у них – курочка Hяба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять.

Стоїть дуб.

– Двері, двері, чого ви рипите?

– Поспускай гілля, то скажу.

Дуб і поспускав гілля.

– Як же, – кажуть, – нам не рипіти: були собі дід та баба, а у них – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав.

Іде баран води пити.

– Дубе, дубе, чого ти гілля поспускав?

– Збий собі роги, то скажу.

Він взяв і позбивав роги.

– Як же мені не поспускати: були собі дід та баба, а у них – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у. куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив.

Прийшов баран до річки.

– Баран, баран, чого ти роги позбивав

– А стань крив’яною, то скажу.

Річка стала крив’яною.

– Як же мені не позбивати: були собі дід та баба, а у них – курочка ряба; знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала.

Приходе до річки попова дівка, тарілки мити.

– Річко, річко, чого це ти крив’яною стала?

– А побий отой посуд, то скажу.

Дівка і побила посуд.

– Як же, – каже, – мені крив’яною не стати: були собі дід та баба, а у них – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуд побила.

Прийшла дівка додому, а попадя діжу вчинила.

– Чого ти, – питає, – посуд побила?

– А порозкидайте цей розчин по хаті, то скажу.

Порозкидала попадя розчин, дівка і каже:

– Як же мені не побити: були собі дід та баба, а у них – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуд побила, попадя розчин по хаті порозкидала.

Приходить піп:

– Що це ти наробила?

– А одріж косу, то скажу.

Піп узяв та й одрізав косу.

– Як же мені не порозкидати: були собі дід та баба, а у них – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуд побила, матушка розчин порозкидала, піп косу одрізав.