Лисяче серце



(Український народ)


Х

одив лис берегом понад водою і як тільки побачить яку маленьку рибку, котра підпливе до берега на сонці погрітися, мерщій хапає її й поїдає. Побачили це більші риби й стало їм ніяково, що до їхнього господарства втручається якась волосата мара. Попливли вони до свого короля по раду, що мають робити. Король вислухав їх і каже:

– Приведіть його сюди, на глибину Дністра. Тут ми затягнемо його в воду, розпоремо, виймемо серце, з’їмо й будемо такі мудрі, як лис.

Пішли риби виконувати наказ короля. Підпливли дві риби до берега, зупинилися біля лиса й кажуть:

– Просимо пана адвоката, чи не попливли б ви з нами? Чогось потребує вас наш король.

– Чому б ні? Як треба, то й треба.

Сів лис на риб.

Питає:

– А ви не знаєте, чого королеві треба?

– А чому б ні, знаємо. Він казав, що треба ваше серце вийняти та з’їсти, то будемо ми такі мудрі, як ви.

– Е, коли так, то завертайте назад, бо я зоставив серце вдома. Але я побіжу і за хвилину принесу його сюди.

Завернули риби, плигнув лис на берег та й каже:

– Які-бо ви дурні! Та хіба ж є хто такий, щоб ходив без серця?

Риби зрозуміли, що лис їх обдурив, але вже все пропало, бо що ж вони йому тепер зроблять?