Рукавичка



(Український народ)


Б

ув собі дід та й загубив рукавичку. Аж іде жаба – побачила ту рукавичку, влізла туди та й каже:

– Хороший теремок, та нема в ньому нікого. Буду тепер я тут жити.

Влізла жаба в рукавичку і сидить. Аж біжить миша:

— Хороший теремок, та нема в ньому нікого.

А жаба вискочила та й каже:

— Як то нема?.. А я жабка-скрекотушка!

— А я буду, – каже миша, – мишка-шкряботушка.

От живуть удвох. Аж біжить заєць.

— Хороший теремок, та нема в ньому нікого.

Жаба вискочила й каже:

— Як нема? Я – жабка-скрекотушка.

– А я, – каже миша, – мишка-шкряботушка.

А заєць каже:

— А я буду зайчик, ваш братик.

І живуть собі втрьох. Аж іде лисиця:

– Хороший теремок, та нема в ньому нікого!

– Як то нема? А я – жабка-скрекотушка.

— А я – мишка-шкряботушка.

— А я – зайчик, ваш братик.

— А я, – каже лисиця, – буду лисиця, ваша сестриця.

Зайшла і та туди. Живуть уже там усі. Аж іде кабан.

— Хороший теремок, та нема в ньому нікого!

— Як то нема? А я – жабка-скрекотушка.

— А я – мишка-шкряботушка.

— А я – зайчик, ваш братик.

— А я – лисиця, їх сестриця.

— А я буду, – каже кабан, – ваш пан.

Коли тут суне вовк.

— А я, – каже вовк, – буду ваш дід.

Прйняли вони і кабана і вовка до себе. От зараз кабан жабу роздавив, вовк зайця з’їв, а лисичка сестричка утекла і мишка-шкряботушка утекла.